Незалежна Україна святкує свій 29-й день народження. За ці роки країна пройшла багато випробувань, починаючи від розриву виробничої кооперації з підприємствами з інших країн колишнього СРСР і закінчуючи фінансовими кризами і втратою частини території. Гаманець українця то наповнювався, то худнув.
Про те, коли в незалежній Україні жити було краще – в 1991-му або 2020-му, – у графіках.
Населення України щороку дедалі більше скорочується внаслідок старіння нації (зниження народжуваності) і міграції за кордон. Останній офіційний перепис населення у 2001 році показав, що на нашій території постійно проживають понад 48 млн громадян. За даними Держстату, зараз нас 41 млн, а згідно з "оцінкою чисельності" від екс-міністра Кабміну Дмитра Дубілета – 37. Експерти схиляються до того, що ця цифра близька до істини, хоча методологія її обчислення і далека від точної.
Найчисленнішим наше населення було в 1993 році – 51,87 млн. Це наслідок бебі-буму 1991 року. Тоді народилося 630 тис. дітей - удвічі більше, ніж торік.
Середня тривалість життя українців за часи незалежності України зростає. Незначне зниження спостерігалося тільки у 2018 році. Частково цей показник пов'язують із розвитком медицини у світі. Однак, попри таку позитивну тенденцію, живуть наші громадяни менше за всіх європейців. У Швейцарії, для порівняння, середня тривалість життя становить близько 84 років.
За часи незалежності зарплати стали майже в 4 рази вищими. Але це, звичайно, не означає, що ми стали жити в 4 рази краще. У співвідношенні доходів із вартістю продуктів деяке зростання якості життя помітне: якщо на зарплату 1996 року можна було придбати 74 кг м'яса або 120 л молока, то тепер це 92 кг або 460 л. Втім у пересічного українця розширився спектр витрат, зокрема на техніку, оплату комунальних послуг, послуг зв'язку.
До передкризового 2008 року пенсії зросли до 148 дол., але потім сталася девальвація гривні. У 2013 році виплати були найвищими за весь час незалежності – 180 дол. Новий обвал нацвалюти фактично урізав їх втричі. З 2016 року спостерігаємо стрімке зростання середніх зарплат.
З пенсіями картина практично така сама. Щоправда, після падіння у 2013 році вони ростуть не настільки ж високими темпами.
Якщо в 1996 році на середню пенсію можна було купити близько 10 кг м'яса, 60 л молока або 80 буханців хліба, то тепер – майже 20 кг м'яса, 100 л молока або 200 буханців хліба. Однак ціни на "комуналку", ліки, проїзд зросли більш ніж утричі.
Інша річ, що практично кожен другий пенсіонер отримує мінімальну виплату, і навіть щорічна її індексація не робить суму достатньою для гідного життя.
Демонструвати зростання цін на продукти в Україні на прикладі одного товару - не надто ілюстративно. Журналісти зазвичай звертаються до "індексу борщу" або "індексу вареника", тобто страв, до яких входять основні харчові продукти українців. Такий підхід запозичили у журналу The Economist, представники якого ще 34 роки тому винайшли "індекс бігмака". Використовувався цей показник для обчислення недооціненості валют різних країн. Автори індексу пропонують вважати бургер зрізом споживчого кошика і на ґрунті його вартості припускають, яким повинен бути курс валют. Звичайно, це лише навколоекономічне поняття, адже в бургер входить занадто мало інгредієнтів для точної оцінки.
Перший ресторан "Макдональдс" у столиці відкрився 24 травня 1997 року. Бігмак коштував 7 грн. До 2004 року, коли журналісти The Economist почали моніторити індекс в нашій країні, вартість булочки практично не змінювалася. Потім почалося плавне зростання до 19 грн у 2012 році, і до 2015 року ціна була стабільною, навіть попри кризовий курсовий стрибок у 2014 році. У 2018 році бургер продавався вже за 47 грн. Попри стабілізацію вартості гривні страва продовжує дорожчати. У 2020 році вона коштує вже 57 грн.
Після того як в 1992 році було ухвалено закон про приватизацію житлового фонду, почалися перші угоди з купівлі-продажу квартир. До 2001 року ціни на однокімнатні квартири в столиці трималися на досить низькому рівні і планомірно росли з 8 до 17 тис. дол. Після кризи 1998-го ціни знову впали, а вже починаючи з 2001 року Україна побачила бум на нерухомість: вона виросла у вартості майже в 10 разів. Сектор почали розглядати як інвестиційно привабливий. Потім у 2008 році відбулася світова фінансова криза, і ціни різко пішли вниз. Стали закриватися агентства з нерухомості. Вже до 2011 року ринок заспокоївся: вартість житла зазнає невеликих коливань.
Держстат демонструє тенденцію на зниження рівня бідності серед українців. Щоправда, дані доступні тільки з 2010 року. Тоді менше прожиткового мінімуму заробляли 8,6% українців, сьогодні – 1,1%. Але це, звичайно, не означає, що бідність в країні переможено.
Прожитковий мінімум, встановлений Кабміном, не відповідає дійсності. Існує поняття фактичного прожиткового мінімуму, що вже саме по собі парадоксально. Він у 2-3 рази вищий за встановлений, від якого відштовхуються під час розрахунку соцвиплат. У Національній академії наук України кажуть, що зароблених коштів не вистачає на життя 58% населення.
[article_attached position= "1"] З 1991 року злочинність в Україні тільки зростала: замість 405,5 тис. випадків на рік до кінця дев'яностих відбувалося близько 570 тис. злочинів. Найбільш кримінальними за час незалежності виявилися 1996-1997 роки, а найспокійнішим – 2008 рік, коли інцидентів було менше як 400 тис. Після періоду затишшя знову почалося зростання злочинності.
Є і позитивні показники. Торік у країні сталося найменше вбивств за всю історію незалежності – 1428.
З іншого боку, за останніми даними, Україна опинилася в десятці країн з найбільшою кількістю людей у місцях позбавлення волі. Навіть попри те, що кількість засуджених зменшується, показник високий. У 1991 році засуджено 104 тис. осіб, у 2017-му – 76. Актуальніших даних у Держстату немає.
За даними ЮНЕСКО, за останні п'ять років вчених у світі стало більше на 20%. В Україні ж сектор бідніє. На сайті Держстату є дані лише з 2010 року: з того часу представників науки стало у 2,5 раза менше. Але, згідно з різними джерелами, на самому початку незалежної України їх і зовсім було у 5,6 раза більше, тобто 450 тис., або близько 1% населення. Саме таке співвідношення поширене у світі.
Позитивною тенденцією може здатися те, що в нашій країні зросла частка докторів наук (з 3 до 26%). Однак це, найімовірніше, наслідок старіння кадрового складу. Більшість з них - старші за 70 років. Свіжі ж "мізки" дедалі менше цікавляться сферою через низькі зарплати.
Ці графіки лише точково показують основні тенденції життя в країні протягом останніх 29 років. Найсприятливіший період відстежуємо з початку 2000-х і до 2008 року. Але, на жаль, він пов'язаний не з ефективним управлінням, а зі зростанням цін на продукцію, яку ми виготовляємо.
Роки незалежності тільки посилили класовий розрив між багатими і бідними. Якщо не дозволяти собі багато чого, жити сьогодні дешевше, ніж у 1991 році. Українець із середніми доходами може накопичити на квартиру вдвічі швидше, ніж на початку шляху незалежної країни. Але наука переживає далеко не найкращі часи, народжуваність знижується. Економіка України зростає, країна розвивається, але інші країни в цьому зростанні її випереджають. Тому необхідна продумана стратегія, щоб надалі наші громадяни жили тільки краще.
Анна Пєшкова
Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
