загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Хто і чому в Україні відзначає Новий рік 14 вересня

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

14 вересня християни східного обряду відмічають початок літургійного річного кола. Церковний новий рік починається 1 вересня за юліанським календарем або за так званим старим стилем.

Українські православні й греко-католицька церкви його дотримуються й сьогодні.

У церковних святцях на 14 вересня припадає день пам'яті преподобного Симеона Стовпника. За церковними переказами, він жив у VІ столітті в Каппадокії (нині Туреччина). В Україні преподобного традиційно називають Семеном.

З ХІV століття на українських землях світський календар теж починався з 1 вересня - з Семенового дня.

У 1700 році указом Петра І на всій території Російської імперії, до складу якої тоді входила частина нинішньої України, початок нового року перенесли на 1 січня. А 1699-й рік тривав лише чотири місяці.

Проте в народі пам'ять про вересневий Новий рік дожила аж до ХХ століття.

За народними уявленнями, на Новий рік має відбутися оновлення домашнього вогню. Збереглися свідчення, що напередодні Семенового дня жителі київського Подолу гасили всі вогні, а зранку новий вогонь добували тертям і роздавали його кожному.

З Семена, коли дні вже помітно коротшали, значну частину хатніх робіт робили при штучному освітленні. Вірили - якщо гарно "засидіти" вечір напередодні Семенового дня, то буде гарно працюватися весь сезон.

Як на Поліссі одружували лучину з комином

В українських селах в ті часи хати освітлювали олійними каганцями або свічками.

На Поліссі аж до електрифікації у 1970-х роках користувалися лучиною - смолистими сосновими скіпками.

Їх клали на залізну решітку під комин (димохід), щоб позбутися диму і не допустити пожежі.

Напередодні Семена поліщуки "одружували" лучину з комином. Обсипали їх маком, зерном, горіхами, комин підперезували рушником, прикрашали квітами й стрічками.

Вся сім'я збиралася за святково накритим столом.

Господиня підперізувала комина новим рушником, а молодь прикрашала його квітами.

Господар випивав чарку горілки і примовляв: "Дай Боже челядочці охоту раненько вставати, при світлі працювати. Дай Боже, щоб нашому роду не було переводу".

Обряд супроводжували весільними піснями, в яких бажали комину й лучині злагоди, а всій родині здоров'я й хвацької роботи при їхньому світлі.

Світи ж, Коминочку, ясненько,

Побуждай челядочку раненько,

Шити, прясти, ткати молодим,

А подарочки збирати старим.

На Звенигородщині у нинішній Черкаській області до колективізації по селах гучно "женили каганця".

"Нагуляються допізна й розійдуться. На другий день ще до інчої хати з каганцем запрошують, начебто "коровай дарувать", а там - на "перепій". І так цілий тиждень по всьому селі п'ють, аж одляски йдуть, - все село гуде. Одгуляють тиждень, а тоді вже починають працювати при світлі рано вдосвіта і ввечері пізно", - так у 1926 році описував Семенові святкування академік Агатангел Кримський.

У містах торговці, ткачі, столяри, стельмахи, лимарі починали від Семена працювати ранком і вечорами при свічках. Особливо весело проходило свято у містах, де колись діяло Магдебурзьке право і зберігались цехові традиції.

У ніч перед Семеном тут справляли "Свято свічки". У центрі міста встановлювали деревце з сосни, калини чи горобини з червоними гронами ягід. Його прибирали стрічками, намистом, осінніми квітами, на гілках прикріплювали свічки з воску та святкували.

У Києві найгучніше святкували "Весілля свічки" на Житньому базарі. Базарні торговки прикрашали великого будяка, навкруги нього танцювали та співали.

Київські ремісники-цеховики святкували окремо. Цього дня вони приймали до гурту підмайстрів, пригощали їх випивкою й закускою. Вважалося, що з цього дня вони входили до чоловічого колективу майстрів.

На Семена намагалися завершити громадські справи, що є відгомоном старовинних новорічних ознак, з якими пов'язане прагнення неодмінно до Нового року розрахуватися з боргами, сплатити рахунки, скінчити всі важливі справи.

Колись угоди між хазяїном і найманими робітниками укладалися строком до 1 вересня, а чумаки, що ходили в Крим по сіль і рибу, саме до цього дня намагалися повернутися додому.

Вважається, що з Семенового дня починається справжня осінь, перестає рости трава, тому цього дня жінки останній раз збирали в лісі зілля.

З Семена припинялися молодіжні гуляння на вулиці й розпочиналися вечорниці.

Як і сьогодні, на Новий рік дівчата намагалися передбачити свою майбутню долю та наворожити собі судженого.

Наприклад, у селі Глинське на Ромнинщині робили вони це дуже оригінально: ходили трусити груші на вербі. Одна дівчина трусила вербу, інша питала: "Що ти трусиш?" "Груші!" - відповідала подруга. Разом дівчата вигукували змовляння: "То не груші, то хлоп'ячі душі!".

З натрушених з верби "шишечок і листочків" готували дівчата чай, яким поїли хлопців, щоб вірно їх кохали.

Це було важливо ще й тому, що після Семена відкривався великий весільний сезон, який тривав аж до початку різдвяного посту.

Олена Чебанюк, етнограф

Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.

Джерело:
До списку новин