Під час суботнього жіночого маршу в Мінську проти режиму Лукашенка силовики затримали 73-річну Ніну Багінську. Вона стала одним із облич протестів у Білорусі після того, як на наказ силовика згорнути прапор і піти геть, відповіла: “А я тут гуляю!”
З Ніною Багінською розмовляємо ввечері. Вона щойно повернулася з дачі, де трохи відпочила й зібрала врожай яблук та груш. Вже наступного дня вона пригощатиме ними протестантів.
“Сьогодні вперше від початку протестів не була на площі Незалежності у Мінську, — зізнається Ніна Григорівна. — Навіть відчуваю провину за це. Але дуже хотілося побути на природі, доторкнутися до землі”.
Питаю, чи опозиціонерка не втомилася від протестів. “Ні, ні, — рішуче каже Ніна Григорівна. — Бажання домогтися справедливості, щоб люди в моїй країні не були рабами режиму Олександра Лукашенка, щоб диктатор не знущався з білорусів, знімає будь-яку втому. Я не хочу, щоб на моїй землі панувала фашистська, диктаторська влада Лукашенка”.
Вперше на масову акцію Ніна Багінська вийшла ще в 1998 році. Тоді 30 листопада вона з національним біло-червоно-білим прапором Білорусі взяла участь у Дні поминання предків “Дзяди” в урочищі Куропати під Мінськом. Там співробітники НКВС БРСР розстріляли, за різними даними, від 30 до 200 тисяч людей. Саме тоді Ніна Григорівна вперше побачила, як білоруська міліція жорстоко розганяє людей...
Відтоді вона — постійна учасниця акцій протесту, її часто затримують міліціонери, вона отримує штрафи. Кошти знімають з її пенсії.
“Мене вже всі правоохоронці знають, — сміється жінка. — Під час останнього затримання поводилися зі мною ввічливо. Можливо, зважають на мій вік. Але постійно забирають у мене біло-червоно-білий прапор. Бояться його”.
Постійно забирають у мене біло-червоно-білий прапор. Бояться його.
Минулої суботи жінку затримали й привезли у райвідділ міліції. Незабаром відпустили. А прапор не віддали. Жінка декілька годин вимагала повернення стягу. Зрештою, пішла додому. А в неділю вранці до неї додому прийшов міліціонер й зі словами: “Я ж вам учора обіцяв пошукати ваш прапор” віддав стяг. Того ж дня активістка вийшла з цим прапором на акцію протесту, однак стяг у неї знову забрали.
Олена Талстая, співголова Руху солідарності “Разам”, пригадує цікаву історію про Ніну Багінську.
“Три роки тому Ніна Григорівна приїхала на присягу до свого внука у військову частину, — каже пані Талстая. — Коли новобранці читали присягу, вона підняла біло-червоно-білий прапор і стояла з ним до кінця присяги. Ось так Ніна Григорівна допомогла військовим і своєму внуку прийняти присягу під нашим національним стягом. Утім військові викликали міліцію. На щастя, правоохоронці приїхали не одразу, тож Багінська встигла залишити військову частину.
Ніна Григорівна багато разів опинялася за гратами. Інколи її затримували на добу, деколи й на довше. Свого часу плакат “Свободу народу” вона пришила на своє пальто. Коли міліція його намагалася зірвати, то жінка заперечувала, кажучи, що то такий дизайн. У 2016 році її оштрафували за участь в акціях на 16 тисяч доларів. Щоб отримати ці кошти, влада заарештувала її дачу й виставила на продаж. Але ніхто будинок не купив. Також на оплату штрафу вилучали з її дому побутову техніку, але друзі купували жінці нову”.
Ніна Багінська вірить, що режим Олександра Лукашенка впаде.
“Сьогодні його підтримують структури, котрі заперечують існування білоруського етносу, — каже Ніна Григорівна. — Влада не сприяє розвитку білоруської мови, культури, збільшенню кількості шкіл з білоруською мовою викладання, не вшановує пам’ять видатних білорусів. Натомість славить діячів московської держави. Але національна свідомість людей, на щастя, зростає. Протести вже не зупинити. Лукашенка не врятує ніхто, навіть Володимир Путін.
Нехай режим Лукашенка нас боїться! Так, вони забирають частину моєї пенсії на оплату штрафів, але прийде час і я доб’юся повернення тих коштів, котрі влада в мене забрала”.