Щороку наприкінці вересня православні християни вшановують пам’ять святих дів Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, а тезки мучениць, відповідно, святкують свої іменини.

День Віри, Надії, Любові та Софії: дата

Свято Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії кожного року відзначають в одну й ту ж дату, а саме – в останній день першого місяця осені, 30 вересня.

Віра, Надія, Любов та Софія: трагічна доля мучениць

Софія жила у II столітті в Римській імперії й була благочестивою християнкою. Своїх доньок вона назвала на честь головних християнських чеснот: Віри, Надії, Любові. Виховувала вона дівчаток у християнських традиціях і любові до Господа. 

У той час більшість римлян були язичниками, проте Софія була вірною християнкою і так виховувала своїх дітей.

Сім’я не приховувала своєї віри, навіть незважаючи на жорстокі гоніння з боку влади. Про юних християнок та їхню матір стало відомо імператору Адріану. Три дівчинки 12-ти, 10-ти і 9-ти років без страху відстоювали свою віру перед ним, відмовляючись вклонитися ідолам. Надихала доньок не відступати від християнської віри й мужньо терпіти біль їхня матір Софія.  Коли у 137 році почалося жорстокі переслідування християн, матір з доньками кинули за ґрати та відправили на суд до імператора Адріана. Він захотів особисто побачити трьох сестер і їхню матір. Спершу імператор зажадав, аби християнська сім’я зріклася віри. Але нікому не вдалося похитнути християнських переконаннь Віри, Надії, Любові та їх матері Софії.

Тоді розлючений Адріан наказав катувати дітей: трьох дівчаток на очах одна в одної та їхньої матері жорстоко замучили до смерті. Софію не піддавали тортурам. Жінка похоронила своїх дітей і два дні не відходила від їхньої могили. На третій день вона померла. Церква причислила сестер та їх матір до лику святих. Мощі мучениць від 777 року зберігаються в Ельзасі, в церкві Ешо.

Незважаючи на цю страшну історію, свято Віри, Надії, Любові та Софії завжди сприймали радісно. Адже дівчата і їхня матір показали, що для людей, зміцнених благодаттю Святого Духа, недоліки тілесних сил не перешкоджають прояву сили духу та мужності.

Традиції свята Віри, Надії, Любові та Софії

У день Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії християни моляться великомученицям. Святих зазвичай просять про сімейне щастя та позбавлення від безпліддя.

День пам’яті чотирьох великомучениць у народі ще називали вселенськими жіночими іменинами. Жіночими – тому, що день ангела цього дня відзначають жінки відразу чотирьох імен. Вселенськими – адже ці імена були дуже популярними, тому коли справлялися іменини, "гуділи" всім селом.

День 30 вересня прийнято починати з гучного плачу – оплакування тяжкої жіночої долі. Він служив своєрідним оберегом на щасливу долю. За звичаєм плакали навіть ті, чия доля склалася вдало. Плакали вони, зокрема, про долю рідних і близьких.

Вважається також, що, якщо спекти коровай або пиріг, то в сім'ю повернуться взаєморозуміння та гармонія. При цьому випічку потрібно прикрасити придбаною у церкві свічкою й у жодному разі не можна викинути ані крихти такого короваю.

Що не можна робити 30 вересня

У день вшанування Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії не рекомендується займатися домашніми справами. Господиням треба відкласти прибирання, приготування їжі та рукоділля.

Не прийнято цього дня влаштовувати пишні застілля. Також 30 вересня не можна сваритися з близькими людьми, сперечатися та лихословити.

Водночас гарна традиція у день пам’яті чотирьох великомучениць – домовлятися про весілля, натомість вінчання краще перенести. "На Віру, Надію, Любов сватаються, а на Покрову весілля грають".

Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.