Чому накопичувальна пенсійна система не спрацює в Україні

Що насправді відбувається з Пенсійним фондом України? Та як уряд планує реформувати пенсійну систему?

Про це пише Олексій Кущ на своїй сторінці в Facebook.

З урахуванням уже сформованого анамнезу хвороби української економіки можна зробити кілька базових висновків.

1. Пенсійний фонд уже не в змозі виплачувати пенсії в межах солідарної системи. Держава щорічно дотує ПФУ на суму в 170-190 млрд грн з урахуванням цільового трансферу й непогашених казначейських позик. Рано чи пізно уряду доведеться зробити єдиний правильний вибір – ліквідувати ПФУ як окрему структуру й почати виплачувати пенсії безпосередньо з державного бюджету, знаходячи для цього необхідні фінансові джерела: експортні та імпортні мита, ренту за використання водних ресурсів і надр, акцизи, інфраструктурні доходи тощо. Це дасть змогу заощадити кошти, що виділяються нині на адміністративні витрати ПФУ, і назавжди зніме з порядку денного мантру про банкрутство пенсійної системи, яка апріорі стала банкрутом у той момент, коли демографічна піраміда перекинулася й ми вдалися до гібридного третього демографічного переходу (гібридний тому, що на тлі низької народжуваності в нас поки немає низької смертності, як у розвинених країнах).

2. Ключова проблема нашої пенсійної системи - це тіньовий ринок праці та високі ставки податків на працю, які й заганяють роботодавців у тінь. З цієї самої причини формується і асиметрична модель нашої економіки, що блокує і її розвиток, і приплив інвестицій. Жодна країна у світі не проводила успішного запуску накопичувальних пенсійних систем в умовах високої частки тіньових зарплат, адже це звужує фінансову базу (одна справа збирати внески з 1,5 трлн грн і зовсім інша – з 2,5 трлн грн). Цю трудову модель необхідно перезавантажити й почати з чистого аркуша, знизивши кумулятивне оподаткування праці з нинішніх 41,5% до розміру тіньових транзакцій на виплату конвертів (нині приблизно 10%), коли тіньова зарплата стане просто економічно невигідною перш за все для роботодавця.

3. Для запровадження накопичувальної пенсійної системи потрібні надійні активи для інвестування довгих грошей її учасників та інституційна готовність держави та фінансового ринку. Крім того, накопичувальну систему не вводять у кризу, адже це все одно посилення фіскального тиску на бізнес на 2-3%. Крім того, для недержавних пенсійних фондів потрібні надійні активи, захищені від інфляції та девальвації, з капіталізацією, що зростає. А де їх узяти в період падіння економіки? По суті, Україні пропонують два варіанти запуску накопичувальної системи: вкладати або в ОВДП, або в іноземні цінні папери.

У першому випадку - є ризик того, що держава накладе лапу на ці заощадження. У другому - постійний відплив капіталу з країни та інвестування довгих грошей в чужі економіки. Крім того, НБУ тільки тепер на етапі регулятивної реформи "спліт", отримуючи контроль за ринком небанківських фінансових послуг; при цьому частина контрольних функцій залишатиметься за комісією з цінних паперів. У такій каламутній воді добре ловити рибу, але не запускати накопичувальну пенсійну систему. Не готові до неї також наші ринки капіталу.

На жаль, Україна майже втратила унікальний історичний шанс об'єднати дві реформи: земельну та пенсійну. Ми про це неодноразово писали: необхідно надати національним недержавним пенсійним фондам ексклюзивне право на купівлю земель сільськогосподарського призначення.

У такому разі НПФ отримав би актив, який не можна вкрасти й вивести з країни, при цьому актив з капіталізацією, яка зростає, і загеджований від інфляції й девальвації, а учасники системи отримали б можливість накопичувати на старість, інвестуючи в український чорнозем. Найнадійніший фінансовий ресурс - земельна рента стала би джерелом додаткових пенсій для українців. І ця рента залишалася б у країні. А земельний ринок отримував би щороку приблизно 2 млрд дол. у вигляді довгих грошей. Але чинна влада вирішила віддати нашу земельну ренту американським та європейським пенсіонерам, надавши "ексклюзив" іноземним банкам.

Усі нинішні потуги із запуском накопичувальної пенсійної системи пов'язані лише з одним. У нас правлять бал рентоорієнтовані політичні еліти, які заробляють на контролі за ресурсами, бюджетом і фінансовими потоками. І сама економіка в нас потокова.

Але в кризу фінансові потоки, з котрих стригли шерсть, обміліли, а частина взагалі зникла. Стригти з них гроші, як зі свині: вереску в передачах розслідувачів багато, а сенсу мало. Потрібно створювати новий фінансовий потік, і накопичувальна пенсійна система з її 50 млрд грн на рік тут просто доречна.

Тим паче що планується створити державний орган, який акредитовує потрібні НПФ та відключає від системи непотрібні. Цікаво, коли реформу проводять ті можновладці, які вже завтра планують заробляти на ній. Адже додатковий внесок у 2-3% в обов'язкову накопичувальну пенсійну систему начебто й не багато (хоча звідки ж тоді взяти обіцяний Шмигалем самостійно накопичений дохід на старість?), але тут, як у відомому правилі, адаптованому в нашій політичній системі: з хати по нитці, багатому нова сорочка бріоні…

Олексій Кущ

Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.