В уряді планують ввести накопичувальну пенсійну систему другого рівня. Що це означає та чому може не спрацювати?
Про це пише Олексій Кущ на своїй сторінці в Facebook.
Як зберегти гроші
Такі складні реформи, як накопичувальна пенсійна система, рідко коли запускаються в кризу.
Адже для цього доведеться або збільшувати фіскальне навантаження (додавати новий вид соціального внеску до накопичувальних пенсійних фондів), або формувати новий внесок у структурі вже наявних податків і платежів (ЄСВ + прибутковий податок), що, своєю чергою, зменшить надходження до ПФУ, державного та місцевих бюджетів. Крім того, накопичувальній системі потрібно інвестувати свої "довгі ресурси" в активи, захищені від інфляції та девальвації, і з капіталізацією, що зростає.
А такі в кризу якщо і є, то венчурні, тобто ризикові інвестиції. Звичайно, можна впасти в безумство і погодитися з тими, хто зараз закликає дозволити вкладати кошти НПФ в закордонні цінні папери, але в такому випадку ми перетворимося не тільки в сировинний, але ще і в "фінансово-пенсійний придаток" світової економіки, інвестуючи "довгі гроші" своїх НПФ в чужі країни та посилюючи відтік капіталу зі своєї. І ніяк не регулюючи ризики володіння закордонними активами. Це як апарат штучної нирки з керуванням в чужих руках.
Ще більшу небезпеку таїть бажання направити 100% коштів НПФ (які будуть акредитовані при Накопичувальному фонді – див. нижче) в держоблігації, адже в такому випадку у держави буде спокуса відкоркувати цю кубушку, як у 2014-му сталося в РФ, коли накопичувальну частину заморозили, забравши внесок в 6% в загальну солідарну систему і пообіцявши розморозити лише у 2024-му, у що вже ніхто не вірить.
Іншими словами, держава може реструктуризувати облігації, продовжити терміни погашення... подібна ситуація може виникнути й в Україні після введення обов'язкового спеціального внеску в НПФ - їх теж можуть заморозити, а ресурс направити в ПФУ, пояснивши все "кризою", яка у нас відбувається перманентно.
На жаль, нинішня влада упустила унікальний шанс поєднати земельну реформу і пенсійну, надавши недержавним накопичувальним пенсійним фондам ексклюзивне право на купівлю земель сільгосппризначення з метою здачі її в довгострокову оренду.
У такому разі джерелом пенсійних виплат другого рівня в Україні була б земельна рента, а інструментом хеджування активів – земля, цінність якої захищена і від інфляції, і від девальвації, і капіталізація якої зростатиме в міру збільшення рівня доданої вартості в агросекторі.
Потокова економіка
А в схемі пенсійної системи другого рівня, яка зараз є робочою, накопичувальний фонд забезпечує приймання внесків і виплату накопичених пенсій.
Адміністративний офіс - проводить облік і аудит операцій, контролює рух коштів.
Персоніфікований облік учасників пенсійної моделі другого рівня здійснює ПФУ, який володіє унікальною інформаційною базою даних.
Компанії з управління активами (КУА) – здійснюють безпосереднє інвестування коштів вкладників в різні інструменти накопичення, згідно з затвердженою обліковою політикою.
Банки-зберігачі - відповідають за збереження активів КУА, розраховують розмір чистих активів і одиницю пенсійних внесків.
"Найсмачніша" роль в цій схемі – у Ради Накопичувального фонду, яка обирає приватні КУА і банки-зберігачі, допущені до операцій з пенсійними активами, затверджує напрямки інвестування пенсійних коштів, аналізує діяльність професійних учасників, затверджує кошториси адміністративних витрат і аналізує ефективність роботи КУА. Складається вона всього з п'яти осіб, які в прямому розумінні цього слова – стоять "на потоці".
З урахуванням того, що стартовий розмір внеску складе 2% в структурі ЄСВ і ще 2% в структурі ПДФО, сумарно виходить 4%, або близько 60-70 млрд грн на рік. Непоганий фінансовий потік для ручної "рульовки".
Згідно з аналітикою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, введення пенсійної системи другого рівня підвищить величину заміщення в солідарній системі (відношення середньої пенсії до середньої зарплати) на 7-10% (помірний прогноз).
В іншому випадку даний показник, який зараз балансує на рівні трохи вище 30%, в майбутньому може впасти й зовсім до критично низьких 20%.
На думку авторів реформи, лише 2% українців зможуть самостійно вибрати собі КУА для пенсійних накопичень, для 98% (12,7 млн осіб) це зроблять в "автоматичному" режимі.
Платити 15 років 4% від своєї зарплати (за умови, що вона зараз знаходиться на рівні 10 тис. грн) або 400 грн на місяць (майже 5 тис. грн на рік, або еквівалент $200), щоб через півтора десятка років отримати еквівалент сьогоднішньої зарплатної купівельної спроможності в розмірі приблизно $4 тисяч…
Як не крути, але в моделі взаємин "держава – платник податків" поки виграє той, хто взагалі не платить державі ні копійки, самостійно формуючи свої пасивні доходи, наприклад, від здачі нерухомості в оренду. Або працюючи за кордоном і претендуючи на польську або італійську пенсію в розмірі 500-800 євро на місяць.
А це означає, що не використаний шанс на одночасний запуск пенсійної та земельної реформ - не всі наші "граблі".
Черговий удар в лоб - це нерозуміння владою тієї простої істини, що системна реформа починається з системного перезавантаження і знаходження консенсусної точки податкового навантаження, яка буде влаштовувати всі сторони ринкової гри.
Олексій Кущ
Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.