загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Старі і горе: Як Зе-команда бачить пенсійну реформу

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Є таке неполіткоректне українське прислів’я: "Нема гірше пана, ніж з хама". З огляду на сучасний контекст скажу: немає гіршого захисника соціально вразливих верств населення, аніж голова "соціального" комітету Ради. В нашому випадку йдеться про – не побоюся цього слова – легендарну Галину Третьякову, авторку висловлювання про "неякісних дітей".

Галина Миколаївна підкинула на розгляд поточної сесії цілу купу законопроектів, зокрема, тих, що стосуються роботи профспілок, Фонду соціального страхування тощо. Не оминула вона і пенсійної тематики. Але якщо у випадку із соцстрахом Третьякова пропонує передати гроші фонду державі, то із пенсіями все навпаки: держава взагалі виноситься за дужки, а на пенсії пропонується накопичувати самотужки.

Тобто йдеться про стару як світ потребу замінити українську солідарну систему накопичувальною. Що, в принципі, є і правильним, і прогресивним. Але – з важливою ремаркою – якщо йдеться про абстрактне пенсійне забезпечення, а не про конкретну державу, а тим паче – про Україну.

Так, прем’єр Шмигаль попередив нас усіх, що через 15 років грошей на пенсії не буде взагалі. А тому накопичувати їх треба в режимі "сьогодні на вчора". А ще краще – "сьогодні на позавчора". І щоб зовсім перфектно – "сьогодні на десять років тому"… Але що конкретно пропонує Третьякова?

Депутатка від "Слуги народу" зареєструвала законопроект №2683, який передбачає спрямування відрахувань ЄСВ (єдиного соціального внеску) до накопичувальних фондів (читай: до недержавних пенсійних фондів). Таке спрямування є обов’язковим і встановлюється у розмірі: 1% від зарплати для робітника і 2% для працедавця. Можна й більше (за бажанням), але не менше.

Далі дозволю собі розлогу цитату з пояснювальної записки, доданої до законопроекту №2683:

"Так, роботодавці сплачуватимуть 2% від розміру заробітної плати працівників, а учасники системи (працюючі особи) сплачуватимуть  внески у розмірі 1 відсотку від заробітної плати (доходу). За бажанням працівника розмір його самостійних внесків може бути збільшено. Роботодавець зобов’язаний пропорційно доповнювати внески працівника власними внесками в розмірі до 5% від суми заробітної плати такого працівника.

Законопроектом пропонується встановити, що кошти накопичувальної системи є власністю учасників системи (осіб, з заробітної плати яких здійснюються відрахування) у розмірі, накопиченому на їхніх індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках, а у випадку смерті особи право власності на пенсійні заощадження переходить до її спадкоємців.

Законопроектом запропонована комбінована модель функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка передбачає акумулювання внесків у Пенсійному казначействі, залучення Центрального адміністратора для здешевлення та консолідації послуг з адміністрування персоніфікованих рахунків учасників Пенсійного казначейства, а також в недержавних пенсійних фондах, допущених до діяльності у другому рівні пенсійної системи шляхом авторизації".

Я не стану зараз детально зупинятися на тому, що таке "Пенсійне казначейство" та хто такий "Центральний адміністратор". Скажу простіше: Третьякова й справді хоче зберегти такий собі гібрид солідарної та накопичувальної системи. Перша буде представлена певним центральним управлінським органом, друга – низкою недержавних фондів, а між ними ще й знайдеться місце для малозрозумілих "компаній з управління активами".

Платити ж за всю цю "розкіш" буде – хто? Правильно, простий трудяга та його працедавець. Останній мало того, що несе на собі тягар ЄСВ, він ще й змушений буде "пропорційно доповнювати внески працівника власними внесками в розмірі до 5% від суми заробітної плати такого працівника".

Красу такої гри складно переоцінити. Це фантастика. Інструктаж з приводу того, як сісти на голову працедавцю і дотискати його аж до повного небажання мати в Україні бізнес, сплачувати податки та створювати робочі місця.

До чого все це призведе?

Бізнес, який стикнеться з новими обов’язковими відрахуваннями, матиме три варіанти дій. Перший: зменшити робітникам зарплату та/або скоротити робочі місця. Це якщо грати по-чесному. Другий варіант: піти в тінь і частину зарплати (ба навіть всю) виплачувати в конвертах. Нарешті, третій варіант: просто закритися та емігрувати або шукати інші шляхи виживання. Але вже без найманих працівників та без сплати податків.

Мені дуже шкода, що ніхто не пояснив Третьяковій (хоча вона сама, напевно, "якісна дитина", тож мала б розуміти такі речі без підказки!), що зростання фіскального навантаження аж ніяк не забезпечить швидше наповнення пенсійних фондів. Воно матиме інші, негативні, наслідки, про які йшлося вище.

І другий момент. Відрахування щомісяця 3% із зарплати українців (1% від робітника та 2% від працедавця) – це повний нуль для забезпечення себе у майбутньому. Хіба що йдеться про зарплату у 500 тисяч гривень, яку отримують, наприклад, деякі члени наглядових рад державних підприємств. Тоді так, відкладання щомісяця грошей в еквіваленті 3% від зарплати виглядатиме непогано.

Але 3% від зарплати у 10 тисяч – це 300 гривень. Не дуже-то й розживешся на таку суму у старості. Особливо ураховуючи інфляцію. Щоб із такої схеми вийшло щось путнє, відкладати треба значно більше – ну хоча б 10% від зарплати щомісяця. Але прошу дуже, не кажіть про це Третьяковій. Вона цілком здатна повісити на працедавця і ці десять відсотків.

До сказаного хочу додати те, що комітет парламенту із запобігання корупції, членом якого я є, проаналізував законопроект №2683 і зазначив таке.

Перше: Україна поки що не демонструє достатнього рівня економічного розвитку для впровадження накопичувального пенсійного забезпечення. Друге: будь-який недержавний пенсійний фонд може перетворитися на "фінансову піраміду". Третє: відбір учасників другого рівня пенсійної системи (всі ці "компанії з управління активами") створює значні корупційні ризики, бо де-факто обраними стануть окремі фінансові установи.

Комітет пропонує більш чітко прописати, як взаємодіятимуть між собою "старий" Пенсійний фонд, новоутворене Пенсійне казначейство та недержавні пенсійні фонди. А також звертає увагу на те, що фондовий ринок в Україні перебуває в зародковому стані – він нерозвинений, невідомий широкому загалу і такий, який можна з легкістю підмінити фірмами-"прокладками", що діятимуть в інтересах певних фінансових груп.

Словом, корупційних ризиків у законопроекті, який вийшов з-під пера Галини Третьякової, – хоч греблю гати. У нинішньому своєму вигляді він не придатний для ухвалення та впровадження у життя. Тут необхідно або правити його весь із червоним олівцем у руках, або створювати альтернативний документ (останнє виглядає менш затратним варіантом). 

І наостанок: я особисто не маю сумнівів у тому, що солідарна пенсійна система, успадкована нами від СРСР, є застарілою і морально, і фінансово. Але, можливо, починати її реформу потрібно аж ніяк не тоді, коли економіка перебуває у стадії спаду й коли нинішній кризі не видно кінця-краю. Потрібно передбачити всі фінансові ризики, перш ніж братися за таку революцію.

У нас вже був показовий приклад проблемної банківської системи, за яку колишня голова Нацбанку Гонтарева взялася начебто із позитивним наміром – вивести з ринку неефективні банки. Будь-які зміни мають бути системними і продуманими. Не можна сьогодні давати старт накопичувальній пенсійній системі, не маючи чим заткнути "діру" в солідарній системі. А нинішній дефіцит Пенсійного фонду вже перевищує 200 млрд грн, і чим його покрити – незрозуміло.

Хіба що ще раз запустити лапу у коронавірусний фонд? Хоча ні, адже він – зусиллями управлінців Зеленського та Шмигаля – вже давно спорожнів.

Антоніна Славицька, Юрист, народний депутат України IX скликання

Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.

 

Джерело:
До списку новин