загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Марина Лазебна: У 2021 році пенсії зростуть до 20%

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Сьогодні, під час карантину, усі погляди спрямовані у бік політиків. Як вам працюється? Як вам добирається до Кабміну, коли під ним стільки людей з плакатами, з криками нелюбові, а іноді й ненависті?

Лазебна: Я нормально сприймаю обурення людей, бо влада має дослухатися і чути своїх людей. Мене непокоїть, коли це робиться під відкриття засідання ВР – починається пікет. І одразу думаєш: це політична акція чи це болить людям? А Кабмін ми проводимо он-лайн, і тому я більше часу у своєму кабінеті проводжу і, коли потрібно, виходжу. А люди вимагають справедливості, уваги, люди кажуть, що в нас є голос і ми хочемо, щоб ви його почули. Я вважаю, що влада має виходити і говорити з людьми чесно. На початку моєї діяльності в мене був такий хештег: чесна розмова. Я рада, що протягом цих 8 місяців, що я на посаді, я не втратила цього - чесної розмови. Я не маніпулюю, я відверта, я чесно кажу: можу/не можу. Я чесно кажу, кому треба більше уваги і кому треба більше допомогти, бо немає в нас стільки ресурсів і можливостей допомогти всім. Але чесність – це мій принцип.

- Якби чесність починалася із самого початку, то та владна команда, яка є на Банковій, туди би не потрапила. Тому що,  якщо би вони говорили, що вони так само будуть жити з чудовими літаками, кортежами, будинками, то люди, можливо, і проголосували би інакше. Мене, як людину, яка вам дуже симпатизує, як чесному державнику, непокоїть ваша доля. Тому що якщо знесуть цей Кабмін, то і вас разом з ним. Навіть ваші опоненти кажуть, що люди до вас питань не мають: Лазебна працює, але наскільки може. Вас не непокоїть, що через абсолютну недолугу політику в багатьох галузях вас можуть просто разом з ними…

- Абсолютно не турбує, не хвилює, я не переживаю. Для мене політика - це як можливості,  це відповідальність. Я не хочу бути політиком, я хочу бути державником. Я хочу робити системні зміни. Я починаю аналізувати, що я зробила, і бачу, що 80-90% того, що я роблю, я, власне, борюся з кризою та з її наслідками. І тільки отих 10% я роблю зміни на краще, на майбутнє, я саджу оті зерна, які потім приведуть до кращого. Я хочу, щоб у країні були зміни, я хочу бути тим державником, який знає, як це масштабно можна зробити, і має горизонт планування. Це для мене найважливіше. Якщо Кабмін піде у відставку, бо це вже політика, і я в цій політиці не фігура, а людина, то прийде інша людина. Але ці 10% змін, які ми зробимо, від цього виграють усі. Мені професор в університеті казав, що я маю думати системно. Це як дерево: коли є одна проблема, то вона обов’язково залежить від іншої проблеми. Коли намалюєш це дерево, побачиш усі проблеми разом, то тоді системно вирішиш ту головну, яку ти хочеш вирішити. Такі принципи закладено в мені, і я з тим хочу жити і працювати.

- Треба це дерево знайти.

- Це найголовніше.

- Ви давно в цій системі. Але коли представляли новий Кабмін, то пані Лазебну забули представити. Я сподіваюся, що коли Кабмін будуть розганяти, то про вас знову забудуть. Ніколи не хотілося відокремитися від цієї команди чи ви дуже командна людина?

- Проблеми, які є в країні, - це проблеми мої і всіх, всієї урядової команди. Але команда виграє тоді, коли кожен відповідально, системно, цілеспрямовано буде робити свої правильні кроки. Тоді виграє і країна в цілому. Соціальна політика залежна від економіки. Це не політика проїдання, а політика, яка може працювати на економічне зростання. І тоді мені треба, щоб мене чув і міністр фінансів, і міністр економіки, бо я не можу бути ізольованою, самостійною. Я завжди залежна від моїх колег, від їхніх порад. Це як ти стоїш в одному фронті. Це командна гра, командна робота. Якщо стається щось в уряді, в державі, то відповідають усі. Коли ми голосуємо, то ми голосуємо всі, ми це робимо командно.

- У світі сьогодні панує Covid-19. Питання запровадження для ФОПів касових апаратів, локдаун вихідного дня, коли людям сказали не йти до "Епіцентру" в суботу й неділю, а в п’ятницю в "Епіцентрі" було втричі більше людей…

- …а є така потреба сьогодні ходити в ці дні по всіх цих магазинах? Я лежала в лікарні, і як я можу допомогти всім цим лікарям? Не поширювати все це, що я маю, на всіх інших. Якби кожен так свідомо ставився, то, можливо, іншими були б ті статистичні цифри, які ми бачимо.

- Коли це все розпочиналося, спеціалісти казали, що треба готуватися до того, що 80% людей перехворіють. Згадайте той страх, який був на початку. Тепер люди побачили, скільки людей переходили на ногах. Моя сім’я відпочила, повернулася, працювали, перехворіли, знову працюємо. Інша сім’я з дому не виходила – усі хворіють у тяжкій формі. Що не так? Дуже багато людей сказали: буде як буде. І з цим мусимо змиритися, інакше жити не зможемо.

- Covid-19 – це лотерея. Підступне прокляття, і дійсно ніхто не знає, де його можна на себе набрати. Коли моєму чоловіку прийшов позитивний тест, то ми всі сіли вдома. А більшість людей цього не роблять: у родині хтось захворів, а в іншого плани – і він пішов собі. Уряд звернувся до бізнесу і попросив зробити часи для пенсіонерів. Це ж не просто для пенсіонерів – це посил до інших: не йди до магазину з 10-ї до 12-ї. Бережіть себе, інших і не давайте зайву роботу лікарям.

- До філармоній і театрів ходять люди культурні. Можна було б якось інакше підійти до "НКВД" – це сьогодні так називають національний карантин вихідного дня. Чому ті, хто ухвалює такі рішення, не дивляться на різні сфери, а потім вилазить цей обман. Обіцяли допомогти культурі, а ніхто не допоміг. Під час першого локдауна ніхто жодної допомоги не отримав, і сьогодні вже ніхто не вірить. Тому люди чхають на карантин вихідного дня і працюють на свій страх і ризик. Буде закон – не будуть обманювати, люди будуть жити за законом.

- Найбільша проблема нашої влади – це неповага і недовіра владі. Це питання, над яким кожен має працювати. Ти знаєш, у чому проблема, і коли ти її розв’яжеш, тобі людина повірить, людина повірить владі. Коли людина не любить і не поважає владу, то виходить супротив, протистояння. Це завжди погано закінчується. Цей Covid-19 нас всіх так гарно взяв у цю стресову ситуацію, що, коли ми ухвалюємо рішення, ми не можемо спрогнозувати наслідки цих рішень. Можливо, нам не вистачає трохи системності. Якщо для людини це єдиний ковток свіжого повітря – піти послухати музику і там буде дотримано всі умови, то можна це зробити. Найбільш проблемні місця із захворюваності – це транспорт…

-… нічні клуби.

- Театри, філармонії, де вони дійсно законослухняні, то чому б ні.

- У мене відбуваються зустрічі в київських ресторанах, то вони не є переповненими. Я не знаю, як вони виживають. Усі вони стануть у принципі вашими клієнтами. Яка у нас сьогодні ситуація у Пенсійному фонді, на що розраховувати пенсіонерам?

- Дефіцит у Пенсійному фонді є вже поспіль декілька років. Починаючи з 2014 року, коли почалася війна, ми втратили частину території, втратили території, де були найбільші підприємства, де люди працювали. Але сам Пенсійний фонд, його дохідна частина, має два параметри: те, що платить економіка – люди із зарплати, і те, що дає державний бюджет. Державний бюджет оплачує соціальні пенсії, надбавки – державний бюджет як би фінансує пенсійні програми. І між ними є дефіцит. На початок року він теж був. Сьогодні він виріс на 17 млрд. Причина цього зростання – наш весняний локдаун, коли ми закрили 6-7 галузей, і ми не отримали надходжень. Потім почалося відновлення – ми стежимо, скільки і як. Але водночас жодну пенсійну виплату не зупинено, її вчасно виплачено. Ми пенсії виплачуємо вчасно, і ми їх збільшували. Перша для мене категорія, якій треба було допомогти в той перший локдаун, – це були пенсіонери. Ми дали 1000 у квітні, ми провели індексацію, ми підняли 80+, ми дали самотнім надбавку на догляд. Ми не можемо зробити більше, бо в нас немає такого ресурсу, але у вересні я подала на Кабмін новий план – графік підвищення пенсій на наступний рік. Для мене важливо, щоб наступний міністр не опинився в тій ситуації, в якій опинилася я. Я прийшла, а мені кажуть: індексація буде тільки в грудні. Ми зробили графік підвищення пенсій на 21-й рік, і ми кожній людині, яка підпадає під певний віковий ценз і стаж роботи, – що вона отримає починаючи із січня. Хто отримає з березня, у квітні ми перерахуємо тим, хто працює, в липні буде 75+ програма, і ми все це людям пояснюємо, кому, на скільки і як. Це буде підвищення – до 20% пенсія буде зростати наступного року. Це буде дуже складно. Влітку була надія, що закінчиться карантин, економіка буде відновлюватися, податкова, митниця реформується, то сьогодні, на кінець року, в мене песимізму більше. Так, у мене є план-графік підвищення пенсій, кошти закладено до бюджету, але я змушена тривожитися, як мені виконати ці обіцянки.

- Я навесні казав, що не можна запроваджувати локдаун, що це буде страшно для нашої економіки. Сьогодні кажуть, що навесні, напевно, погарячкували.

- Ніхто не знав, як лікувати, лікарні не були підготовлені. Треба було підняти і налаштувати систему. Якби ми цього не зробили, як би воно все було? Мені здається, що ми виграли час, який нам дав можливість сконцентруватися.

- А ми виграли його?

- Ми закупили засоби захисту, обладнання до лікарень, ліки, треба було виписати протоколи лікування.

- Я згадую львівських лікарів, які відмовлялися приймати хворих, я згадую Санжари – я цього не міг зрозуміти ані з християнської точки зору, ані з людської. На ці гроші, які було виділено на подолання Covid-19, можна було зробити дуже багато.

Ви кажете, що збільшили допомогу самотнім людям, а мені пишуть протилежне. 

- Ви кажете про інші речі.

- Кажуть, що після карантину нерухомі люди все отримають. А вони можуть не дожити до кінця карантину. Де є неправда?

- Треба розбиратися в конкретному випадку, про яку допомогу ми говоримо. Я хочу сказати про допомогу одиноким, самотнім людям похилого віку. Закон був прийнятий у липні. Поки ми зробили постанову, ми зробили це пізніше на місяць. Людина,  яка звернеться до нас і яку ми проведемо по всіх бюрократичних процедурах, отримає все заднім числом. Можливо, десь треба почекати,  але виплати будуть. Можливо, треба перед  людьми вибачитися, що ми це робимо запізно, але ми це зробимо за ці місяці, які вже пройшли.

- Коли ви бачите невігластво довкола, ви це мусите ковтнути або кажете, що ця людина не мала би бути на цій посаді?

- Якщо стається таке, що ми бачимо, що це не менеджер і не професіонал, то це не буде тільки моєю думкою. Це державна влада, і кожен управляє своєю системою, і він відповідає за якісний менеджмент і за якісне виконання завдань. Я завжди кажу підлеглим, що вони мені мають казати про проблеми, а не я - чути від людей  і починати розбиратися. Підлеглі мають діяти на упередження, бігти і казати, що є проблема, бо завтра ця проблема перетвориться на біду. Мене дуже обурює саботаж, недоопрацювання, недопрофесіоналізм.

- Ви спілкуєтеся з економікою і фінансами, якщо вас не чують, то є таке, що кулачком…

- Ні, нема такого. Ми спілкуємося, і ніколи такого нема, що не піднімається слухавка, що не відповідають на смс, вони розуміють,  що ми тут всі працюємо на одне питання. Мені ніхто не відмовив поговорити, так само, як і пан прем’єр-міністр. Якщо хтось десь не допрацьовує, то воно видно зразу, і немає різних думок з цього питання. Всі знають, що ця політика або цей орган нас тягне всіх на дно. Немає того, що всі сидять і мовчать.

- Все,  що потрібно для влади, вони ні в чому собі не відмовляють. А люди відкручують назад і кажуть, що президент має жити, як вчитель, а вчитель, як президент. Заради цієї фрази вони йшли на виборчі  дільниці. А вам відповідати, бо люди кажуть: коли вони вже нажеруться? А три категорії: військові, чорнобильці і держслужбовці мене кожного дня просто кошмарять.

- Для цих категорій я буду виконувати свою обіцянку і поверну індексацію.

- Кому?

- Науковцям, журналістам, державним службовцям. Щодо чорнобильців треба подивитися, на якому вони законі. Це все вже виписано, закон вже в уряді, ми його найближчим часом розглянемо, пройдемо урядові комітети і будемо вносити в парламент. Питання тільки в даті реалізації. Якщо буде скрутно і погано, і людям треба буде знову давати допомогу, в мене є рішення, як варіант запропонувати одноразову грошову допомогу тим людям, хто нічого може не отримати. Це ті категорії, які ви сказали, але це з березня. В мене є декілька варіантів рішень на різні форс мажорні обставини, які можуть бути в країні. Люди мусять бути підтримані.  Індексація прописана зараз у законі з 22-го року, але в мене є розрахунки, для якої категорії людей, щодо розміру пенсії, треба буде зробити і в наступному році. Я не соромлюся йти просити. Мені міністр фінансів каже, що я хочу бути доброю, але тут не в цьому питання, а в тому, що я дуже добре знаю пенсіонерів за віком виходу на пенсію, пенсії за розмірами, тобто мені є що сказати.

- Те, що ви жінка, вам допомагає в ситуації спілкування з цими хлопцями?

- У міністра не може бути чоловічих або жіночих рішень. Ти відповідаєш перед людьми, і як я зараз дивлюсь вам в очі, я маю їм щось казати. Я маю чогось добитися, і це рішення міністра. Міністр фінансів знає мене давно, і він знає, що якщо я щось кажу, то це не забаганка, це не популізм, він не відмахується. 

- Під час Ковіду ви лежали у звичайній лікарні. Наші люди примудряються, впізнавши обличчя з телевізора, звертатися з проханнями де завгодно. У вас у лікарні було паломництво до вас?

- Ні, цього не було. Але була така історія, що я сильно хотіла борщу, а в лікарні не було. І санітарка мені принесла борщ із дому. Я впевнена, що вона не знала, що я міністр. Вони працюють на знос – і медсестри, і лікарі. Лікар заходила і о 10-й, і об 11-й годині. В Ковіді є 3-4 дні критичних. А в мене критичні були 8-10 днів.

- Наскільки оптимізм вам допомагав у хворобі? Мені здається, що всі цифри, які зараз наводять, треба починати зі слів: не бійтеся, не панікуйте. За цифрами Держстату, цього року померло на 16 тис. людей менше, ніж торік. 

- Мені здається, що український народ вже такий вимучений, що в нього такої паніки немає. Особливо в людей,  яким зараз за 70. Всі розуміють, що треба перетерпіти і найшвидше вийти. Коли мені було погано, то мені сказали: просто треба помучитися.  І я терпіла. Українців так просто не зламати. Головне, щоб ми знали, що треба робити в ті чи інші хвилини, в кожному випадку.  Все це успішно завершиться, і весь цей період ми переживемо.

- Треба зробити на кожному каналі п’ять хвилин лікнепу, того, що треба робити людині. Що буде навесні?

- Навесні буде весна. Все буде добре. Всі думки будуть про щось добре, і буде все добре. Ми всі адаптуємося і зрозуміємо, що нам потрібно жити нормальним життям. Не в страхах і паніці, а ми згуртуємося. Соціальна згуртованість – найкращий клей для будь-якої держави. Коли один до одного. Ми працюємо над тим, щоб у людей були гроші. Економіка буде працювати, і ми людям нічого не будемо урізати. Буде весна, будуть гроші і буде зменшення захворюваності.

- Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. 

Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.

Джерело:
До списку новин