Через кілька днів зламався ноутбук. Просто на рівному місці завис і відмовився вмикатися. Ремонт потягнув більше тисячі гривень.
Ще через день зламалася і пральна машина. Такий перебіг подій мені подобатися перестав. Я заспокоював себе тим, що ноутбуку виповнилося вже років п'ять, а пралці – й всі десять, тож коли ж їм ще ламатися, як не зараз. Щоправда, чомусь вони вибрали саме ті дні, коли я старанно порушував прикмети.
Крім цих роздумів я знайшов ще одну розвагу: намагатися розшифрувати, як могло з'явитися конкретне марновірство. Наприклад, заборона хлюпатися водою під час вмивання. Досить логічно, що розлита усюди вода дратує тих, хто вмивається потім. Тому, скоріше за все, кілька століть тому якісь батьки могли для переконливості набрехати синові, що якщо він буде так бридко плескатися, то щось паранормальне гарантує йому неприємності.
Або ось, скажімо, є безліч прикмет про ножі: з них не можна їсти, їх не можна залишати на столі й купа інших правил. У багатьох з них є цілком логічні пояснення: їсти з гострого леза взагалі-то може бути небезпечно. А ніж, що лежить на столі, може, наприклад, зацікавити дитину – і вона поріжеться.
Але чому не можна дарувати ніж? Причому подібне правило є у різних культур по всій планеті – від Південної Америки і до Китаю. Можливо, це якось пов'язано з тим, що раніше холодна зброя було неймовірно цінною і хороші клинки ковалі створювали спеціально під майбутнього власника. Тому передача персональної зброї комусь іншому могла дійсно здаватися вчинком неправильним. Як би там не було, з ножа я пару раз поїв яблука. Було відносно зручно.
До речі про зручність. Найскладніше було звикнути надягати одяг задом наперед і навиворіт — ця прикмета обіцяла неприємності, бійку і просто невдачу. На вулицю, щоправда, я вирішив в такому вигляді не виходити, тому що якщо прикмети дійсно настільки могутні, то їм і домашніх порушень вистачило б, щоб мені насолити. Тут, до речі, з'ясувалося, що застібати ґудзики на штанах ззаду — одна з найскладніших речей у світі. Тому, якщо до вас підходить дівчина і просить допомогти їй з блискавкою на спині, то не треба знущатися і хіхікати, а просто допоможіть. Це і правда досить непроста гімнастика.
Як я вже згадував, весь список прикмет, які я собі виписав, ділився на три великі розділи: «щодня», «хоч раз» і «за можливості». У першому серед інших були такі: плескатися водою; грати ножем; класти ключі на стіл, та інші дрібниці, які, щоправда, обіцяли мені зовсім не дріб'язкові неприємності. Хоч раз потрібно було порушити, наприклад, ось такі забобони: винести сміття ввечері; прибрати в неділю; порахувати гроші, коли сідає сонце; побачити, як мені переходить дорогу чорна кішка і ще штук п'ять.