Спочатку анекдот. Не так смішний, як актуальний. "Люба, – каже чоловік, – збулася твоя мрія жити в дуже дорогій квартирі". "О, невже ми міняємо житлову площу?!" – не вірить своєму щастю дружина. "Ні, – відповідає чоловік, – нам просто суттєво підвищили комуналку".
Тарифи дійсно повзуть вгору, а якість наданих споживачам послуг – вниз. В цьому стосунку ціни на ЖКГ і те, що отримує за свої гроші населення, нагадують екскалатори метро, які рухаються у протилежних напрямках. Але про якість – дещо згодом.
Поки що – про чергову геніальну ідею, яка визріла в лавах "слуг народу". Вона про те, як у нинішніх складних реаліях підвищити свідомість народу та примусити його платити за комунальні послуги. Бажано – в повному обсязі та своєчасно. І як цей самий народ покарати, якщо платити він все-таки не поспішає.
Мова йде про законопроєкт № 3613 авторства народних депутатів Михайла Лаби та Анатолія Костюха "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку погашення заборгованості споживачів з оплати житлово-комунальних послуг". Обидва законотворці – з президентської фракції.
Документ дуже нахвалює голова "соціального" парламентського комітету Галина Третьякова, їхня колега з партії, що вже багато про що говорить поінформованому читачу. А суть проєкту проста: визначити низку каральних санкцій, які будуть застосовуватися до боржників.
Так, зокрема, боржників за послуги ЖКГ хочуть прирівняти до неплатників аліментів та застосовувати до них такі самі жорсткі заходи. Особливо до тих, хто добровільно не оформить реструктуризацію заборгованості.
А під жорсткими заходами на увазі мають "тимчасове обмеження у праві на:
- виїзд з України;
- керування транспортними засобами;
- користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
- вихід на полювання".
Крім цього, за великий борг передбачено штрафи. Наприклад, якщо сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, а якщо мова йде про три роки, то передбачений штраф в розмірі 50% від суми заборгованості. Так само стягнення може бути звернено на майно боржника – на квартиру або ж зарплату.
"Слово і діло"
Все це діятиме, якщо боржник не погодиться на реструктуризацію боргу. На період погашення реструктуризованої заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг загальна сума платежів, в тому числі поточних, не має перевищувати 25% доходів, які визначаються при нарахуванні субсидій для працюючих громадян, і 20% – для пенсіонерів та інших осіб, які отримують будь-які види соціальної допомоги. Інакше на боржників подадуть до суду, до того ж з комунальників не братимуть судові збори.
Я, відверто кажучи, не знаю, скільки в Україні мисливців і як болісно вдарить по них заборона полювати на качок чи ведмедів. Але я знаю, що в Україні – 11,3 млн пенсіонерів, а їхня "середньозважена" пенсія становить 3 тисячі гривень.
Судячи з законопроекту, ця категорія громадян також потрапляє (принаймні, теоретично) під штрафні санкції і навіть під найвищу міру покарання – продаж квартири за борги. Мені можуть зауважити, що пенсіонери отримують субсидію, однак це – в теорії, а на практиці – не всі та не завжди.
Мене вразив недавній допис жінки у Фейсбуці, яка писала, що її психічно хвору 78-річну тітку позбавили субсидії, оскільки тітка має опікуна – авторку допису. А те, що у тітки пенсія 2 тисячі гривень, що навіть не перекриває плату за квартиру в зимовий період, до уваги не береться, як і те, що цій жінці бажано також чимось харчуватися, у щось вдягатися і купувати дорогі ліки. А на руках у її опікунки – двоє малолітніх дітей.
Українська соціальна держава не витримує жодної критики. І це, я думаю, чудово відомо авторам законопроєкту. Якщо не з власного досвіду, то принаймні з переказів близьких чи друзів. Але це не зупинило двох молодих депутатів від написання цитованого документа. Як і не втримало пані Третьякову, під егідою якої він написаний, від його схвалення.
Деякі моменти законопроєкту засудило і Науково-експертне управління Верховної Ради. Воно вказало на те, наприклад, що немає підстав звільняти комунальників від сплати судового збору. Хочуть судитися з населенням – нехай платять, як усі.
Крім цього, бракує ясності в питанні реструктуризації комунальних боргів. І, нарешті, в законопроєкті не вказано, на кого не мають поширюватися його каральні санкції, вказують експерти.
Складається враження, пишуть експерти у висновках, що покарання за несвоєчасну оплату стосується "всіх споживачів, що проживають у житловому будинку, в той час, як відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" оплата ЖКП стосується лише дієздатних осіб, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма ЖКП та несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями з оплати комунальних послуг".
Це начебто елементарна річ, проте автори законопроєкту до неї, схоже, не дозріли.
Як і не дозріли до думки про те, чи справедливо заложником ситуації робити винятково споживача і не покладати жодних зобов’язань (фактичних, а не номінальних) на надавача послуг? І не спитати з нього, чому регулярно зникає гаряча вода, чому батареї при шалених тарифах за опалення – ледь теплі, а комунікації – незмінно діряві та схильні до проривів?
У нашій країні всю царину ЖКГ можна умовно поділити на дві складові. Перша – це надання послуг, ціноутворення на які відбувається за участю місцевої влади. Вона регулює тарифи на газ, електроенергію, опалення, гаряче і холодне водопостачання та водовідведення.
Тарифи узгоджує Нацкомісія з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг. І тут держава (або, якщо бажаєте, монополіст з олігархічним корінням) дуже добре дбає про свій інтерес. А що стосується споживача, то його проблеми так і залишаються його власним тягарем.
Оце і є та друга складова, яку я маю на увазі: коли тарифи встановлено, громадян зобов’язують сплачувати за ними, а будь-який контроль за якістю послуг відсутній. Фактично договір, укладений між двома сторонами, виконує тільки одна сторона.
Госстат
І ця сторона – споживач. Незахищений, кинутий напризволяще і часто безпорадний. Це для нього держава готує каральні заходи. Зокрема, законопроєкт № 3613, який у разі його ухвалення Верховною Радою дозволить списувати борги коштом зарплат і соціальних виплат будь-якого роду.
А тим часом усі ті програми з модернізації, які водоканали, облгази або обленерго закладали в тарифи, зовсім не виконуються. Між надавачами та отримувачами послуг немає ані зв’язку, ані звітності. І коли на додаткові (більш локальні) заходи кошти збирають ЖЕКи або ОСББ, за рухом коштів та їх цільовим використання також немає ані нагляду, ані контролю.
Все, що може "впасти" згори споживачеві, це – максимум – пофарбована лавочка, нові поштові скриньки або відремонтовані вхідні двері. Проте цього недостатньо. Навіть заміна ліфтів у житлових будинках (а деяким вже по сорок з гаком років) перетворюється на проблему, яку неможливо розв’язати. І це не зважаючи на діряві труби. Тобто гроші, які збирають із домовласників багатоквартирного будинку, вилітають у трубу. Тільки не в ту трубу, що підлягає ремонту.
Рік тому, вже за нової влади – і виконавчої, і законодавчої, в Україні планували створити житлово-комунальну інспекцію. Грубо кажучи, замисел такий: буде орган, до якого споживач може поскаржитися. І будуть інспектори-контролери, які перевірятимуть якість наданих послуг. Як і багато інших "прожектів", цей так само лишився на папері. Проте це не страшно, оскільки ще одна перевіряльна інстанція в Україні аж ніяк не допоможе.
Бо для вирішення господарських конфліктів у нас вже є суди (втім, як і в усьому цивілізованому світі). А, крім судів, ми маємо органи, які також покликані бути рефері в такого роду господарських спорах. Це й Антимонопольний комітет, і Держспоживстандарт, і відповідні житлово-комунальні департаменти при меріях міст.
Саме вони мають стояти на сторожі того, аби існувало чітке розуміння правовідносин між споживачем та надавачем послуг. Максимально спрощений, але дієвий алгоритм того, що роблю я, громадянин такий-то, якщо, приміром, замість гарячої я отримую ледь теплу воду, або якщо в моєму дворі фонтанує холодна вода, чи регулярно зникає електрика.
Потрібен закон, який врегулює відповідальність надавача послуг, а також встановить обсяг прав споживача. Плюс, звісно, механізми їх захисту. Все, що ухвалювали в цій галузі дотепер, взагалі не витримує критики. Карати без вини винних держава навчилася добре (і продовжує вправлятися у цьому), було б непогано тепер навчитися і "милувати" й без того знедолених громадян.
Хоча б задля різноманіття.
Антоніна Славицька
Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
