Михайло Безпалько — найстарший тернопільський Миколай і Дід Мороз (ВІДЕО)

Михайло Безпалько — найдосвідченіший Дід Мороз Тернополя. У цьому статусі працює з 1957 року. Він досі є головним казковим персонажем у місті. У цьому образі об’їздив майже всю Україну, а також свого часу виступав у Росії.

— Кажуть, що ніде, крім Тернополя я не бував, — розповідає Михайло Безпалько. — Та це не так. Мене кликали у Карпати на корпоративи, в Івано-Франківську бував, у Хмельницький їздив на Свято зими, у Рівне. Мій маршрут як Діда Мороза ого який! У кілометрах — не знаю, але є люди, які вже і це порахували. Навіть приписують мені рекорд.

Вирізки з газетних інтерв’ю, грамоти, фотографії артист дбайливо зберігає в спеціальному альбомі. Жалкує лише, що не одразу почав їх збирати. Починається колекція з похвального листа зі Свердловська, яким актора нагородили в 1961 році за проведення свята російської зими і виступів під час зимових шкільних канікул.

ДИВІТЬСЯ ВІДЕО:

— Коли в 60-х роках я виходив до дітей, до публіки на Святі зими в образі Діда Мороза, це було ще під час служби в армії, — пригадує Михайло Безпалько, — одяг у мене був неймовірний. Такого я більше, напевне, не одягав на виступи. Шубу взяли з оперного театру, в ній грали роль Бориса Годунова, з хутром соболя і білого песця. Бороду — з костюма Чорномора. Каміння в перснях було справжнє, це ж Урал.

І Дід Мороз, і Миколай

У радянські часи бути Дідом Морозом на Святі зими було престижно, додає співрозмовник.

— На мене дивилися з пошаною, люди зупиняли, просили сфотографуватися, — пригадує актор. — У колишні часи — по 600-800 дітей було на святі. Новорічні ранки починалися 23-25 грудня і тривали до 10 січня. Потім перестали влаштовувати масові гуляння. Та й масштаб дитячих ранків став меншим. Якби тоді на ранок прийшло 200 дітей, то я сказав би, що це провал.

За часів незалежної України творчий доробок Михайла Безпалька поповнився роллю Святого Миколая.

— Коли на початку 90-х років мене в одній зі шкіл Тернополя попросили провести свято Миколая, я шукав порад у священників, — веде далі актор. — Пішов у православну церкву і в греко-католицьку. Пригадую, отець Дмитро Лисак розповідав, як одягатися, що казати і робити. Він радив говорити дітям не від свого імені, а нібито на прохання Миколая. Коли приходжу до дітей, то кілька разів повторюю: «З небес, зі святої канцелярії, від святого Миколая ми-побратими прийшли, щоб вітати вас». Доводиться двічі-тричі наголошувати на цьому, бо ж Миколай не ходить відкрито до дітей. Не обов’язково і в костюмі такому ходити, як на іконах намальовано. Можна і в мішковині з палицею прийти, але обов’язково розповідати про вчення святого.

Для слухняних дітей Миколай обіцяв гарні подарунки, а для неслухняних — різочки і мішечки з гречкою.

— Хто буде нечемним, того в кут поставлять на гречку, — зазвичай каже пан Безпалько дітям. — Але бачу, що тут усі слухняні, тож ми ту гречку віддамо горобцям і синицям, коли буде люта зима. А різки поламаємо і розпалимо ватру.

Дистанційний Миколай

А у 2020 Михайло Безпалько став прототипом для голограми Святого Миколая, який кожні 10 хвилин вітає дітей на Софійській площі у Києві.

Як відбувався творчий процес — дивіться у відео ТСН.

Нехай мають два свята

Найдосвідченіший тернопільський Дід Мороз Михайло Безпалько закликає не забирати в дітей цього персонажа, адже, на його думку, до радянського минулого він має опосередкований стосунок. 

— Якось з однієї школи телефонували в театр, мовляв, хочуть виставу і ранок, але без Діда Мороза, — розповідає актор. — Так, зараз Миколай популярний, але ж хіба свято Миколая 25 грудня можна проводити? Ні, бо це зовсім інше свято. Треба радіти, що діти матимуть два свята. Крім того, тепер є багато російськомовних — скільки переселенців буде на канікулах у театрі, у „Березолі”! Може, настане такий час, коли кимсь замінять Діда Мороза. Але треба знати історію. Дід Мороз був задовго до радянських часів. Оперу „Снігуронька” Римський-Корсаков написав у 1881 році. А пісні „У лісі, лісі темному” — понад 200 років!

За стіл Миколай і Дід Мороз не сідає

На початку кар’єри Михайлу Безпальку не все вдавалося. Легкість у виконанні ролі прийшла із роками. З'являлися і свої правила.

— На святі треба сподобатися батькам, тоді буде легше працювати з дітьми, — каже пан Безпалько. — Коли дитина побачила, що тато і мама усміхаються, то й сама починає усміхатися. Актор повинен бути, як хороший лікар чи психолог.

У пана Безпалька є перевірений спосіб себе підбадьорити перед виступом — прийшов, переодягнувся, перехрестився, усміхнувся — і до праці.

Коли актор проводив свято у замовника удома, то насамперед починав з подарунків. Тоді діти зразу стають прихильними до Діда Мороза, не бояться розповісти віршика і спілкуватися.

Випадки, звісно, траплялися усілякі.

— Бувало, приходжу, а люди так зверхньо поводяться, що я повертаюся і йду геть, — пригадує актор.

У Діда Мороза є правило, якого актор дотримувався завжди: ніколи не переодягатися вдома в замовників, щоб діти не бачили, бо ж вони вірять у казку.

— Навіть якщо просять до столу — у жодному разі, — каже актор. — Який не був би голодний, чи води не хотів би — ні. Треба попрощатися і непомітно вийти.

Свого часу ремесло Діда Мороза Михайлу Безпальку передав актор Іван Яроцький. Хто ж буде наступником — наразі невідомо.

Довідка

Михайло Безпалько народився 6 червня 1938 року у Ліонському передмісті Гіні (Франція), де закінчив 1-й клас. У 1930-х роках батьки поїхали з Тернополя у пошуках кращої долі, але у 1945 році повернулися. Закінчив театральну студію при Тернопільському драмтеатрі. Працює драматичним актором у Тернопільському театрі понад сорок років. У його доробку — понад 300 творчих робіт. На театральному курсі Тернопільського музичного училища викладає курс гримування актора.

Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.