Чоловік, захоплення, робота — все відходить на 25-й план.

І зараз я напишу те, що викличе священну хвилю обурення серед мам і бабусь — робите велику помилку. Можливо, найбільшу в своєму житті.

Так, дитину не можна не любити. І жертвувати заради неї можна багато чим. Але жити потрібно заради себе. Інакше попереду вас чекають суцільні розчарування і депресії. Знаєте, як кажуть розумні француженки?

«Спочатку треба любити себе, а потім — чоловіка»

І пояснюють вони це в дусі розумного егоїзму: діти виростуть і підуть, а з ким проводити старість?

Головне тут — як пережити нестерпну, що утворилася раптом порожнечу?! Юшку варити не потрібно, допомагати з математикою теж, кар'єра закинута через родину, з чоловіком (25-й план!) не склалося...

«Я — божевільна мати!» — гордо зітхає сусідка, і йде зі своєю 13-річною донькою у суботу в кіно, у неділю в театр. Влітку під час відсутності навколишньої дітвори — просто «вигуляти» дівчину біля річки...

Можна захопитися: ах, вони невіддільні! Можна і пожаліти обох: «пуповину» все одно колись доведеться рвати, і тут вже точно — з кров'ю.

У кіно дівчисько збігала б врешті-решт і з подругами, а мама взяла б краще свого забутого чоловіка під ручку та й сходила б з ним в ресторан на обід. На двох. Як колись.

Чому наші бабусі на відміну від французьких такі нещасні? Тому що вони присвятили все своє життя дітям! І дорікають їх за це. І плачуть в подушку від власної самотності та непотрібності.

Хочете — сперечайтеся! Але пам'ятайте у вас ще є час.

Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими