«Я і вишиваю, і роблю татуаж брів»... ногами...

Із цією неймовірною жінкою з Тернопільської області я познайомилася сім років тому. Вірі Омельчук Всевишній не дав рук, зате наділив великим серцем і щирою душею. Коли я вперше побачила цю маленьку, але таку мужню жінку, усі проблеми і негаразди видалися такими дріб’язковими, що аж соромно стало. Віра не скиглила і не нарікала на долю. Казала, що вона — найщасливіша у світі, бо має донечку Евелінку, якій уже виповнилося дев’ять років. Синові Арсену, який у день нашого знайомства посапував у пелюшках, — уже сім років.

Мати Віри ходила при надії п’ятою дити­ною. Три доньки і син у родині народжувалися через кожні три роки. Після четвертої дитини минуло три роки, і на­родилася п’ята. Коли медики прийняли дитину, у якої не було рученят, сполотніли. Не могли пригадати у своїй практиці та­кого «вибрику» природи… На­мовляли пані Антоніну написати заяву-відмову від неповноцінної дитини. Але вона казала: «Яку Бог дав нам дитину, таку і буде­мо виховувати. Це наша крови­ночка». Медики переконували, що така дитина довго не про­живе. Мало того, що не має ру­ченят, ще й ніжка одна коротша від другої. Батьки нікого не слу­хали. Привезли дівчинку додому і назвали Вірою.

Коли треба було йти у перший клас, її на урочистій лінійці не було. Не ходила вона у школу і не сиділа з однолітками за однією партою. Учителі самі приходили до неї. Навчилася тримати олі­вець та ручку пальчиками ніг і ви­водила у прописах перші речен­ня. Жага до знань зробила свою справу. Віра закінчила школу на «відмінно».

Ноги стали її руками. Виши­вала хрестиком, сиділа у соцме­режах, а потім навчилася робити макіяж — закінчила курси візажу. Спочатку тренувалася на собі і су­сідських дівчатах, згодом робила ще більшими красунями дівчат, які йшли під вінець. І робила це настільки спритно і швидко, що «слава» про майстриню макіяжу зі села Залісців Тернопільської області дійшла до представників Національної книги рекордів, які запросили Віру на один із каналів телебачення, щоб зафіксувати новий рекорд.

— Я навіть не сподівалася, що йду на рекорд, — розповіла жур­налістці «ВЗ» Віра Омельчук. — Думала, на одній із телепередач у столиці знову будуть про мене розповідати. А про рекорд мені сказали вже безпосередньо пе­ред виходом у студію. Не споді­валася і страшенно хвилювалася. Посадили переді мною заслу­жену артистку України Ярославу Руденко. Я зробила їй мейк-ап за 12 хвилин і 45 секунд. Рекорд України зареєстрували, а тепер мене будуть подавати на європейський рекорд.

— Кому присвятили рекорд?

— Своїм дітям — Евелінці та Арсенчику. Це — моя опора, моя надія і безмежне щастя. З чолові­ком ми розлучилися…

— Але ж ви ще й вишиває­те…

— Я почала вишивати у семи­річному віці. Вишити сорочку чи серветку — для мене просто. Це мейк-апом займаюся лише вісім років. А тепер до мене дівчата приходять і на татуаж брів. Та­кож навчилася цю процедуру робити (сміється. — Г. Я.).