На останньому курсі університету в січні мені змінили тему дипломної роботи. З генетики. А генетика – наука експериментальна, не всі експерименти в науці вдалі.
Зрештою, я працювала кілька місяців без вихідних і дійшла до повного відчаю. Після передзахисту не полишало відчуття, що серце стискає холодна рука, хотілося плакати і здавалося, що ось-ось я помру. Але чому?..
Диплом написаний, остання сесія позаду, каштани квітнуть, та все одно я почувалася приреченою і "причинною". На жаль, до психіатра мене ніхто не спрямував, а сама я не здогадалася про тривожно-депресивний розлад. Але "зурочили" та "покайся" в сімейних розмовах прозвучали.
Психічні розлади, як-от депресивний чи тривожний розлади, чи особливо біполярний розлад або панічні атаки, заввиграшки можуть наводити магічне мислення про пристріт. Ще б пак – вчора ще була творча, яскрава, весела, енергійна та часто публічна людина, а сьогодні від неї лишилася сама тінь, яка не вірить в себе і шукає п’ятий кут.
Щойно я спрощено описала біполярний розлад. Але виглядає так, ніби позаздрили та побажали лихого. Та це не так, хоча заздрити і бажати справді можуть.
Ми звикли вважати, що депресія – наслідок сильних травм, а тривожність – наслідок стресу. Але це не завжди так.
Буває, що навіть сильні чи тривалі потрясіння й втрати не призводять до розладу, а буває, що людина від народження (чи через виховання певних патернів поведінки) є схильною до депресивних станів.
Ззовні скидається, що на рівному місці виникли химерна поведінка, втрата сну, сльози, страх, втома, нездатність дати собі раду, зміна стосунків з їжею чи алкоголем, і їхні наслідки – проблеми в різних сферах життя.
Думки на кшталт "Кому я перейшла дорогу?" чи "За що це покарання?" роблять тільки гірше.
У разі розладу з панічними атаками людина відчуває, що раз-у-раз, зненацька зазирає в очі смерті, бо відчуває розпач, страх, серце вистрибує з грудей і здається, що це кінець. Що можна подумати, якщо ви ніколи не чули про панічні атаки, але вірите в "духовну сферу"? Що треба йти виливати переполох. Але насправді потрібно почати з сімейного лікаря та психотерапевта.
Якщо в житті почалася незбагненна чорна смуга і надія пропала, хочеться померти, водночас є відчуття, що смерть прийде нагло та скоро, треба йти не у сім храмів ставити свічки, і не обітниці давати, а записуватися до психіатра й сімейного лікаря.
Сімейний лікар – взагалі сучасний покращений аналог ворожки. Він може призначити аналіз крові і раптом виявити, що це не вроки, а, приміром, анемія, і повноцінне життя до вас повернеться разом зі здоровим рівнем гемоглобіну та феритину.
На цій оптимістичній ноті і завершу: заздрість існує, проте вроки – ні.
Дарія Озерна, біологиня, медична журналістка, для LIGA.LIfe