Кроки назустріч. Як збудувати гармонійні стосунки з мамою у дорослому віці

День матері, який ми відзначали 9 травня, — це завжди прекрасна можливість привітати наших мам і висловити їм подяку за любов і турботу. А ще привід поговорити про те, чому в дорослому віці відносини з мамами нерідко ускладнюються, чому між найближчими і найріднішими людьми виникають конфлікти, образи, нерозуміння, а головне, як всього цього уникнути і побудувати гармонійні стосунки. Ми зібрали для вас рекомендації психологів, які, сподіваємося, будуть корисні і мамам, і їх дорослим дітям.

Універсальних рекомендацій, як гарантовано налагодити здорові стосунки з мамами, як згладити конфлікти і уникнути образ, докорів, затяжних сварок, не існує, оскільки всі мами різні і стилі спілкування з ними різні. Але є деякі загальні психологічні моменти, які можуть допомогти вибудувати правильну лінію поведінки. І тут варто згадати, що в залежності від ситуації, люди схильні змінювати стилі спілкування. У психології, іноді, виділяють три базові позиції або ролі - Батька (у значенні одного з батьків), Дитини і Дорослого. У позиції Батька головний посил в спілкуванні - «ти повинен», в позиції Дитини — «я хочу», в позиції Дорослого — «ми можемо».

У процесі взаємодії з іншою людиною кожен з нас виявляється то в одній, то в іншій позиції. І коли роль обрана невдало, виникають всілякі конфліктні ситуації. В ідеалі «Дорослий-Дорослий» — найбільш конструктивна форма взаємодії. У цьому випадку вся увага зосереджена на тому, як в найкоротші терміни вибратися з проблеми, а не на нарікання і пошуку винних.

У спілкуванні з мамою стиль «Дорослий-Дорослий» теж є найкращим, але з невеликими застереженнями. Мама не просто «Інший дорослий», а людина особлива. Тому необхідно дозволяти мамі, час від часу, виконувати роль Батька, але в дрібницях. Справа в тому, що коли у людини виникає відчуття, що вона може хоч якось контролювати і управляти ситуацією, у неї відразу ж знижується рівень тривоги. Адже найчастіше коли мама нападає, тисне, вона тим самим демонструє свою незахищеність, вразливість, потребу знизити тривогу. У переважній більшості випадків «атаки» мами — це не прояв неповаги до вас, а спроба зменшити власний страх.

Тому варто більш лояльно ставитися до проявів тиску і час від часу віддавати мамі роль Батька, але виключно в дрібницях. Наприклад, можна запитати у неї: «Розкажи, як приготувати твої фірмові млинці». А от «Порадь, що мені приготувати на обід» — вже не рекомендується запитувати. Тут уже з’являється ризик спровокувати у мами потребу в сверхконтролі.

Тому якщо мама починає занадто активно вторгатися у ваше життя, розповідати, що вам робити, де відпочивати, необхідно акуратно повернутися в позицію Дорослого і виставити кордони. Поставтеся з розумінням до маминих образ. Їй нелегко звикнути до того, що ви виросли і вже не потребуєте її заступництва. Відстоявши свою позицію в головному, давайте мамі можливість хоч трохи відчути себе Батьком і, тим самим, стабілізувати свій емоційний стан.

Коли вік у мами вже похилий, варто, навпаки, час від часу самому переходити на роль Батька, щоб дати їй можливість опинитися в ролі Дитини відчути себе більш захищеною. Але робиться це дуже акуратно, щоб не було регресу і переходу в дитячі форми поведінки.

Важливо також розуміти, що навіть якщо відносини налагодилися, якщо ви досягли рівноваги — це положення неможливо зафіксувати. Тут важлива динаміка, постійна гра на цих позиціях — саме це дозволяє уникати конфліктів або в принаймні їх згладжувати.

Буває так, що мама захоплюється батьківською діяльністю, занурюється в активність, і це може почати дратувати. Якщо так відбувається — потрібно звернути увагу на себе.

Найкраще щеплення від дратівливості на дрібну опіку, на невеликий контроль з боку мами — це власна самостійність, самодостатність, матеріальна незалежність. Якщо хоч в одній з цих позицій збій, то роздратування неминуче виникатиме. Як може проявлятися відсутність самодостатності? Часто це прагнення заслужити похвалу, схвалення мами.

Нерідко дорослі жінки, що твердо стоять на ногах, мають власні сім'ї, діляться з мамами подробицями свого сімейного життя, якимись побутовими деталями, аж до того, що приготували сьогодні на вечерю. А це вже ситуація, коли доросла людина переходить в позицію Дитини, і заохочує маму зайняти позицію Батька. Намагаючись отримати від мами схвалення, ви тим самим провокуєте її на надлишковий контроль.

Якщо ви прагнете до незалежності і відносної стабільності у відносинах — не поспішайте розповідати мамі все подробиці вашого життя, не звітуйте, не діліться всім підряд, як з подружкою. Пожалійте почуття мами. Надлишкова відвертість далеко не завжди доречна. Але найголовнішою умовою гармонійних відносин з мамою є ваша доброзичливість, терпіння і делікатність.

Конфліктна ситуація між мамою і її дорослою дитиною може виникнути в силу різних причин і мати різні прояви. Класичний випадок, коли мама займає позицію: «Я на тебе все життя поклала, де ж подяка?» У цьому випадку дитина виступає як нарциссичне розширення матері. Все, чого не досягла мама, вона постаралася вкласти в дитину, втілити свої нереалізовані бажання.

Є такий жарт серед психологів: «Матуся своє життя прожила — проживе і твоє». Щоб цього не сталося, мамі дуже важливо усвідомлювати, що вона і її дочка — це дві різні жінки, іноді протилежні. Мама може бути активною, а дочка меланхолійною, мама любить спорт, рух, а дочка взагалі не спортивна, смаки можуть бути абсолютно полярними. Батькам важливо розуміти, що діти — це не вони.

Підсилює конфлікт і те, що дочка, не пройшовши в свій час підліткову сепарацію і до кінця не прийнявши мати з усіма її достоїнствами і недоліками, живе «в протесті»: «Я не буду такою, як моя мати, не хочу бути схожою на неї: не буду виносити мозок чоловікам, не буду заявляти про свої потреби, не буду злитися «і т. д. У такій поведінці немає свободи, тому що немає доступу до різниці поведінки, а є життя від протесту.

Нерідко трапляється так, що, коли дитина була маленькою, мама багато працювала, була зайнята кар'єрою, заробітком грошей і не приділяла синові або дочці достатньо уваги. А вже вийшовши на пенсію, відчуває почуття провини через те, що «недолюбила», і намагається заповнити цю прогалину, активно втручаючись в життя дорослої дитини. Але зараз це вже зайве — треба наповнювати власне життя. І ні в якому разі не жити заради дітей. Адже коли ми живемо заради дітей, ми потім все одно будемо виставляти цей рахунок. А це «заради» не буде оцінено, тому що діти не просили жити заради них, не просили приносити себе в жертву.

Взагалі найкращий прояв любові з боку батьків до своїх дорослих дітей — це жити самостійно і доглядати за собою, за своїм здоров’ям, так щоб не бути тягарем для своїх синів та дочок. Робити по максимуму для себе так, щоб самим не перетворюватися в дітей і змушувати піклуватися про себе.

Що ж стосується самих дітей, то тут головна рекомендація — сепарація від батьків. Цей процес завжди болючий — мама, сімейна система буде затягувати назад, але без відділення, без виставлення кордонів, без визначення пріоритетів конфлікти неминучі. Ваше життя, ваша власна сім'я завжди повинні бути в пріоритеті.

Мене як психолога дуже радує, що все частіше діти разом з батьками звертаються за професійною допомогою і приходять на сімейну терапію. Це говорить про зрілість, про готовність спільно вирішувати проблеми, а значить, дає шанс на побудову гармонійних відносин.

Перш ніж говорити про те, як побудувати відносини з мамою у дорослості, варто сказати, що робити це потрібно тільки з тієї мамою або з тим родичем, хто не є токсичним. Токсичний близький — це популярне слово з інтернету. Але як зрозуміти, хто ж такі ці «токси»? Токсичним можна назвати людину, якщо від однієї лише думки про спілкування з неї стає погано на фізичному рівні - коли починається тремтіння, підступає нудота, частішає серцебиття, приходить безсоння. А вже саме спілкування вибиває з колії на багато днів вперед. У такому випадку, навіть якщо цей токсичний родич найближчий — мама, спілкування варто припинити, бо здоров’я дорожче.

В інших же випадках, щоб налагодити контакт з мамою, дорослим дітям слід пам’ятати:

1. Мама вже не молода людина, вона навряд чи піде до психолога, а крім того, вона має право на свої помилки, нерозуміння і тривоги. Тому не потрібно чекати від неї підтримки будь-якої вашої ідеї або дії. Врешті-решт вона вас виростила для того, щоб ви будували своє життя самі, а не чекали від неї підтримки і розуміння до труни.

2. Мама має право на своє життя. Навіть якщо її бачення життя не збігається з вашим. Мама може не хотіти допомагати з онуками або переїжджати до вас, щоб ви розпорядилися її нерухомістю.

3. Батьки можуть вибирати не лікуватися у новомодного доктора, а користуватися послугами терапевта з поліклініки, батьки можуть не хотіти їхати з вами у відпустку на Майорку, а хотіти на дачу в Конотоп. Втім, як і ви не повинні віддавати перевагу розкопкам картоплі в Конотопі замість Майорки.

4. Не лізьте в стосунки мами і тата, навіть якщо вони вас туди активно запрошують. Якими б їх відносини не виглядали з боку, вони живуть в них 30−40−50 років — значить, їм так комфортно. А у вас є свої відносини, і це єдине, з чим варто розбиратися. Тому на всі запрошення арбітром в батьківський шлюб відповідайте: «Ви мої мама і тато, і я вас обох люблю, а все, що відбувається між вами, — це вирішуйте самі».

5. Поважайте вік батьків і не вважайте старість слабкістю розуму або тіла. Піклуватися про літнього чоловіка не дорівнює опікати хворого. Хвороба людини визначає лікар, а не вік. Та й не кожна хвороба веде до слабкості і божевілля. Ми всі будемо старими, і навряд чи комусь хочеться, щоб нас упаковували в підгузок і слюнявчик тільки на підставі цифри прожитих років, а не здатності їх нести.