— Сергію Васильовичу, хотілося б дізнатися про соціальне забезпечення колишніх воїнів-інтернаціоналістів. Державою їм гарантувалися певні пільги. Наскільки сьогодні реально вони отримують цю гарантовану підтримку?

— Зараз більшість ветеранів, учасників бойових дій на території інших держав — це, перш за все, пенсіонери і особи з інвалідністю внаслідок війни, родини загиблих воїнів та померлих ветеранів війни  потребують державної і суспільної підтримки в умовах незбалансованої реформаторської діяльності в економічній, медичній та соціальній сферах.
До мізерних пенсій додаються постійно зростаючі тарифи, ціни на побутові товари і харчові продукти, зменшуються норми пільгового забезпечення в комунальній сфері, просувається невиправдана монетизація на право проїзду. Також зруйнована система безоплатного медичного обслуговування ветеранів, робляться спроби обмежити лікування ветеранів Афганської війни в спеціалізованих госпіталях.

— Що зробила влада за останні кілька років у вирішенні соціальних потреб, які виникають у ветеранів?

— За останні роки, на жаль, у ставленні до учасників бойових дій на території інших держав помітна тенденція у матеріальній і моральній сфері повернутися до ганебного принципу давно минулих років: «Мы вас туда не посылали». Позитивних зрушень у соціальній підтримці учасникам бойових дій на території інших держав вдається досягнути лише організованим спільним тиском на владу.

Так, зокрема, після масових заходів і справедливих вимог ветеранів, довготривалих, наполегливих, професійних консультацій керівників УСВА та Міністерства соціальної політики було знайдено рішення і постановою Кабінету Міністрів України підвищено вдвічі пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни з числа військовослужбовців рядового і сержантського складу, а також офіцерів, які не мали права на пенсію за вислугу років, тобто отримали тяжкі поранення в молодому віці. Але це було досягнуто ще на початку 2019 року.

— А що найбільш помітного зроблено протягом півроку для надання соціальної допомоги колишнім учасникам бойових дій?

— Окрім додаткових обмежень, пов’язаних із загальними і місцевими карантинами, нічого нового не здійснилося. Нема окремих рішень щодо діагностики, лікування і вакцинації ветеранів. Користуючись обмеженнями для безпосереднього спілкування ветеранів, проведення статутних і масових заходів, Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів просуває законопроекти стосовно ветеранів війни, в яких пропонується скасувати чинний Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» всупереч зауваженням центральних органів влади, власного юридичного управління і думок ветеранів.

Викликає обурення ветеранів війни проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» щодо порядку організації та проведення військового поховального ритуалу». В разі прийняття закону за вказаною законодавчою ініціативою права на гідне поховання з військовими почестями позбавляється низка категорій ветеранів війни, зокрема, учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни.

— Яка найбільш болюча проблема сьогодні стоїть перед воїнами-інтернаціоналістами або тими, хто пройшов через «гарячі точки»?

— Кожна ветеранська проблема болить по-своєму. Але, перш за все, потрібна невідкладна допомога родинам померлих ветеранів війни. На жаль, після останньої Афганської війни пішло з життя у 10 разів більше ветеранів, ніж загинуло безпосередньо в боях. Це були люди працездатного, продуктивного віку. На все це вплинула минула війна. Але, вельми шкода: наше законодавство побудоване таким чином, що разом із бідою, втратою годувальника, родину позбавляють пільг, якими вона користувалася за його життя. Ми вже не перший рік працюємо, щоб усунути цю несправедливість, але віз і нині там.

Не менш важлива проблема медичного забезпечення ветеранів із урахуванням їхнього стану здоров’я. Так звана «медична реформа» ускладнила доступ ветеранів до спеціалізованої безоплатної медичної допомоги. Про безоплатне забезпечення ліками вони поступово забувають і вже радіють аптекам з доступними цінами. У складних обставинах надія залишається лише на взаємодопомогу.

Також норми забезпечення ветеранських лікувальних закладів харчами і ліками вже не відповідають сучасним цінам на них. До того ж не є виправданою підміна понять і пріоритетів у лікуванні та безконтрольної психологічної реабілітації учасників бойових дій. Спроби позбавити того мінімуму, зокрема, обмежити право користування спеціалізованим госпіталем «Лісова поляна», який свого часу був переданий для лікування воїнів-інтернаціоналістів, викликає їхнє обурення.

— Яка кількість ветеранів протягом року проходить реабілітацію у спеціалізованих оздоровницях?

— На ці питання зараз можуть відповісти лише центральні органи виконавчої влади: Мінветеранів, Мінсоцзахисту і МОЗ, а також силові відомства з їх відомчими закладами. Єдиного органу контролю та обліку (незважаючи на обіцянки влади) не існує. Громадські об’єднання, які раніше сприяли обліку й цілорічному наповненню оздоровчих закладів і профілактичній роботі з ветеранами, відсторонені зараз від цього.

— У багатьох містах і районах стоять обеліски в пам’ять про тих воїнів, хто загинув в боях на території інших держав чи помер від ран у госпіталях. Яку допомогу надають регіональні осередки вашої організації батькам і вдовам загиблих військовослужбовців?

— Усі родини загиблих воїнів з самого початку були взяті на персональний облік, уточнено матеріальне становище, з’ясовані проблеми кожної сім’ї. Перш за все діти загиблих воїнів отримали переважне право на спеціальну і вищу освіту, та всі вони з допомогою ветеранських організацій реалізували це право, включаючи право на отримання першого робочого місця.

Рішенням місцевих органів влади за пропозиціями і під тиском регіональних осередків УСВА вжито додаткових заходів соціального захисту родин загиблих воїнів. Це постійні доплати до пенсій, стовідсоткове звільнення від сплати комунальних послуг, одноразові грошові допомоги тощо. За квотою місцевих осередків УСВА батьки та вдови загиблих воїнів проходять лікування в спеціалізованих шпиталях для ветеранів.

А ще важливим є моральний бік проблеми: родини загиблих воїнів завжди в пошані на всіх наших заходах, у місцевих осередках завжди пам’ятають про дні народження батьків, готові допомогти їм у складних ситуаціях.

— Останнім часом почастішали випадки вандалізму щодо пам’ятників воїнам, які загинули на території інших держав? Ваша оцінка таких дій?

— Вандали завжди існували, і що з ними треба робити, всім відомо. Важлива реакція на них суспільства та влади. Не можна допускати «організованого вандалізму». Зараз розправа з пам’ятниками — це частина політики і ставлення невеликої малокультурної частини суспільства до власної історії. В цілому народ України з великою шаною пам’ятає своїх героїв і жертв війни. В Україні за народний кошт встановлено понад 500 меморіалів і пам’ятників учасникам бойових дій на території інших держав, майже 1000 меморіальних дощок нагадують про загиблих в Афганістані. Таким чином, поодинокі випадки дурнів інколи трапляються, але це не залишається поза увагою, на них чекає кара… Дочекаються!

— Як зміцнюються зв’язки між вашою організацією та суспільством загалом? Яке питання є найбільш важливим у вашій роботі?

— Без перебільшення можу сказати, що між нашими осередками й осередками інших організацій в Україні встановлюються добрі ділові зв’язки, коли хтось штучно не створює конфліктних ситуацій. Зараз значно змінюється структура громадянського суспільства, разом із бойовими діями на сході України триває інформаційна війна. Тому для досягнення злагоди в суспільстві

потрібні суттєві зусилля. Ми використовуємо наш 30-річний досвід роботи для досягнення цієї мети.
Першим і головним завданням вважаємо для себе роботу з молоддю, патріотичне та загальнолюдське її виховання. Для цього ми створили громадське об’єднання «Майбутнє України», клуби і школи патріотичного виховання, організуємо різноманітні спортивні та культурні заходи. Головним питанням сучасності є збереження єдності й зміцнення нашої організації, рішучий опір негативним тенденціям в інтересах держави та суспільства у цілому.

— Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) об’єднала людей із різним соціальним статусом, освітою, рівнем доходів. Що сьогодні їх утримує разом?

— Нікому ще не вдавалося порушити вікові традиції Військового Братерства. Там, у боях, люди відкривали свої найліпші, а дехто й ганебні риси. Це були кращі роки відвертості, мужності, випробувань для кожного бійця, прапорщика, офіцера та генерала. Повага до бойових побратимів, пам’ять про події і загиблих друзів, необхідність взаємної підтримки — це опорні колони нашої організації.

Інтерв’ю вела Тетяна РУБАН.

Фото надано УСВА.