Після того, як ви їх проковтнете, пігулки або рідини подорожують по кишківнику, де розщеплюються і всмоктуються в кров. Спеціальна "магістраль", яка називається ворітною печінковою веною, приносить вміст з тонкої кишки до печінки через кров.

У печінці ліки знову розщеплюються на компоненти препарату і викидаються назад у кров. Після цього вони надходять скрізь, однак діють лише точково.

Ліки зв’язуються рецептором-мішенню

Ліки – це хімічні речовини, які сконструйовані таким чином, щоб прикріплюватися лише до певних молекул білка в організмі, відомих як рецептори. Існує багато різних типів рецепторів на поверхні клітини або навіть всередині неї. Кожен з них має чітку форму, які можна порівняти із замком, до якого підійде лише один унікальний ключ. У цьому випадку ліки є ключем. Подорожуючи по всьому тілу, вони зв’язуються із замком-рецептором, який їм підходить.

Наприклад, ібупрофен, що є діючою речовиною знеболювальних препаратів, закріплюється на будь-яких рецепторах болю, з якими він стикається під час протікання. Тільки після зв’язування з ціллю ібупрофен може виконувати свою роботу. Він потрапляє в клітину і запускає хімічні реакції, які в кінцевому підсумку дають бажаний ефект, тобто блокують больовий сигнал від нервів.

У випадку з бета-адреноблокаторами, що застосовуються для контролю високого кров’яного тиску, то вони закріплюються на бета-рецепторах, які розташовані в клітинах серця, судин та легенів. Препарати блокують зв’язування адреналіну з тими самими рецепторами і запобігають підвищенню артеріального тиску.

Однак ця природна система зв’язування не є надійною. Іноді препарати можуть зв'язуватися з іншими нецільовими рецепторами, особливо, якщо вони мають подібну форму. Це коли ви здалеку махаєте комусь, думаючи, що це ваш друг, але лише зблизька з’ясовуєте, що це зовсім інша людина.

У цьому випадку ліки не будуть діяти, а запустять ланцюгову реакцію, що призведе до небажаних побічних ефектів.

Що відбувається у разі побічних ефектів

  • Усі ліки призначені для приймання в певній дозі.
  • Менша кількість може призвести до того, що препарат не зв’яжеться з рецептором-мішенню. У такому випадку ліки будуть абсолютно марними, оскільки вони не зможуть виконувати свою функцію.
  • Коли ж прийняти більшу дозу, то швидше за все препарат зв’яжеться не лише з цільовими рецепторами та спровокує несподівані реакції, відомі як побічні ефекти.
  • Кожен препарат має свій перелік загальних побічних ефектів, таких як розлад шлунку, сонливість, сухість у роті тощо. Лише у важких випадках вони можуть призвести до госпіталізації. Ось чому так важливо дотримуватися правильного дозування.