15 вересня видатному волинському письменникові, журналісту, громадському діячеві, почесному громадянинові Луцька та Каменя-Каширського Івану Корсаку виповнилося б 75. На жаль, у грудні 2017 року наш великий земляк відійшов у засвіти. Але він і далі живе у своїх творах та в серцях людей, які його знали та любили.
Щороку, починаючи з 2018-го, саме 15 вересня відбувається церемонія вручення літературної премії імені Івана Корсака, яку започаткувала родина письменника спільно з видавництвом «Ярославів Вал» задля розвитку історичного роману та увіковічення пам’яті Івана Корсака.
Першим лауреатом премії став письменник, публіцист, філософ, викладач університету, заслужений діяч науки і техніки України Петро Кралюк.
Другим – український письменник, прозаїк, поет, критик, есеїст Микола Суховецький з Одещини.
Третім – сучасний український письменник, редактор літературних антологій, відомий блогер і політичний оглядач Юрій Винничук.
Згідно з положенням про літературну премію імені Івана Корсака, твір, представлений до участі на здобуття нагороди, обов’язково має бути присвячений історії України, написаний українською мовою на високому художньому рівні та мати великий читацький розголос.
Лауреата визначає журі шляхом таємного голосування. Він отримує диплом, медаль, а також грошову винагороду – 50 000 гривень. Цьогоріч церемонія відбулася уже вчетверте. На імпрезу зібралися родина, друзі, колеги Івана Феодосійовича, а також літератори, науковці та представники влади. На початку імпрези усі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять письменника, літературного критика, літературознавця, публіциста, громадського діяча, багаторічного директора видавництва «Ярославів Вал» Михайла Слабошпицького, який три роки поспіль був головою журі літературної премії імені Івана Корсака. По тому слово взяла дружина Михайла Слабошпицького, нинішня директорка видавництва «Ярославів Вал» та голова журі премії, письменниця, журналістка Світлана Короненко.
«Видатному чоловікові Івану Корсаку цього року виповнилося б 75. Так само 28 липня ми відзначили б 75-річчя Михайла Слабошпицького, – із сумом зазначила вона. – Для мене книжки Івана Корсака з’явилися десь у 2005 році, зокрема «Імена твої, Україно». Я тоді працювала на «Українському радіо» й ця книга звучала з його ефіру. А вже потім ми зустрічалися в Києві у видавництві «Ярославів Вал». Тоді й почалася співпраця Івана Корсака з видавництвом. Про те, як він працював, треба говорити, бо таких унікальних людей, які так несамовито працювали б, одиниці». Вона зауважила, що за дев’ять останніх років життя Іван Корсак видав 14 історичних романів.
«Його дружина Марія Іванівна розповідала мені, що в останні роки, коли вже дуже погано почувався, він писав, стоячи навколішки біля ліжка. Яка сила духу! Який характер, який талант», – захоплено поділилася пані Світлана. Вона подякувала родині письменника за те, що започаткували таку літературну премію, адже завдяки цьому жанр історичного роману розвивається. «Я перефразував би відомий вислів «Історію пишуть переможці» та сказав би: історію пишуть ті, хто хоче перемогти, – сказавфундатор премії, голова ради директорів компанії VolWest Group, доктор економічних наук, кандидат медичних наук, фундатор МСУМК Віктор Корсак. – Історичний роман несе пізнавальну функцію, він має надзвичайно велику роль у формуванні естетичного інтелекту. Крім того, історичний роман має гедоністичну функцію, адже від цікавого сюжету читач отримує насолоду». Цьогоріч лауреаткою літературної премії імені Івана Корсака стала казкарка, журналістка родом з Чернівецької області Зірка Мензатюк за повість для підлітків «Як я руйнувала імперію». Ця книга стала чи не першою спробою поговорити з дітьми про тоталітаризм. У ній ідеться про життя людей в останні роки існування Радянського Союзу.
Головна героїня – 13-літня київська школярка Яринка, яка приїжджає на літні канікули до бабусі в село під Чернівцями. Тут дівчина знайомиться з ровесниками Півонею, Ігреком та Миколою. З цією хуліганською четвіркою трапляються різні кумедні пригоди. І разом з тим підлітки стають свідками важливих змін у державі, навіть подекуди намагаються сприяти їм. Проте бачимо й тих, які щиро вірять у радянську ідеологію. Наприклад, донька директора школи, зразкова піонерка Ніночка або черговий сільради на прізвисько Папа Запотіцький. Герої живуть у досить непростий час заборон, доносів, черг і дефіцитів, де необережність може призвести до негативних наслідків.
«Мені здається, що з цією премією мене пов’язали якісь космічні сили. Бо сьогодні не тільки день народження Івана та Віктора Корсаків, а й моєї доньки, – хвилюючись, сказала лауреатка. – Ми багато знаємо про волонтерів, які рятували й рятують нас у війні, що досі триває на сході України. Але мало знаємо про волонтерство у сфері культури. А тут є люди, які звалили на себе величезну ношу розвитку духовності і прагнуть щось зробити тоді, коли держава нічого не робить або майже не робить. До цієї когорти можна віднести й Івана Корсака, адже він підняв потужний пласт нашої історії. А оцей конкурс стимулює людей писати на історичну тематику. Варто пам’ятати: коли наша молодь не знає історії, тоді до неї приходять міфи, і часто чужі. Тому так важливо, щоб історична проза з’являлася і йшла до читача».
Зірка Мензатюк додала: вона дуже втішена, що саме ця її повість здобула престижну літературну премію. «Свого часу мою повість в пух і прах розкритикувала московська «Литературная газета», ще й на першій шпальті. Але я собі дозволяю думати, що раз ця книжка спричинила таку реакцію, отже, вона чогось таки вартує, – вважає письменниця. – Я дуже вдячна вам за те, що ви даєте українським письменникам, які пишуть про історію, відчуття успіху».
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
