Миколі з жінкою пощастило. Акуратна, чистенька, добра і привітна. Чудово готує його улюблені оладки, котлети, запіканку…
Що Микола попросить – те й приготує, без жодного цього вашого «Я тобі не кухарка!» Прибирає вона в будинку сама і також без жодного примусу чи вимог придбати робот-пилосос. Ніколи не докоряла Миколі за гроші.
Захоче він, наприклад, витратити всі свої заощадження на машину – ну і будь ласка! Хоче позашляховик – купуй… Подарунки жінка не любила… Якщо приймала, то тільки приємні сувеніри, зроблені своїми руками.
Листівку їй підпишеш – а вона і щаслива, аж вухами себе б’є по щоках від радості. До речі, якщо її Микола задивлявся на дівчат, то не влаштовувала сцени ревнощів, а тільки сміялася.
Але найголовніше – це характер. Золотий був у жінки характер. Навіть якщо якась невдача – ні слова докору, ніяких істерик чи вереску ображеної самки.
Завжди тільки Микольчику, радість моя, серце моє, сонечко ненаглядне! Ось так зверталася до Миколи. Ви, напевно, думаєте, я зараз буду Миколу сварити? Мовляв,.. інфантильна твоя душа, експлуататор … Але ні. Не дочекаєтесь.
Я за Миколу тільки рада. Чому? Та тому що йому 5 років, він добре їсть, ходить в садок і головна в його житті жінка, це бабуся. А це для чоловіка його віку велике досягнення!
Автор: Морена Морана
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
