загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Нова культура життя у віці 60+: чи може суспільство подолати психологічну межу старості

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

За міжнародною класифікацією, особою літнього віку вважається та, що досягла 65 років. До 2050 року число таких людей у багатьох розвинених країнах, за прогнозами ООН, збільшиться вдвічі (цей процес вже отримав визначення "старіння націй") і складе 2 мільярди осіб. Усі без винятку демографічні прогнози, зроблені вітчизняними і закордонними експертами, говорять про неминуче збереження тенденції старіння населення як у світі, так і в Україні.

Так, згідно з розрахунками НАН України, на початок 2051 року частка людей похилого віку в Україні сягне понад 32%. Сьогодні українці живуть довше ніж 30-50 років тому, тож кількість людей похилого віку лише зростатиме. Це може обернутися не лише ситуацією, коли працювати буде нікому (не забуваємо про шалені темпи імміграції, війну та ще низку факторів, які негативно впливають на зайнятість населення), а й кризою пенсійної системи, коли просто нікому буде наповнювати бюджет.

Про такі "перспективи" нещодавно заявив і Світовий банк, опублікувавши прогноз, за яким третина українців пенсійного віку у 2045 році вже не зможуть отримувати пенсії.

Не радує і те, що останніми роками в Україні сформувалася політика кадрової дискримінації за віком, і якщо раніше не хотіли брати на роботу студентів, то тепер ситуація кардинально змінилася. Знайти роботу в 55+ стає справжнім викликом для людини. Роботодавцям набагато зручніше навчити вчорашнього студента, ніж підлаштовувати під себе професіонала з досвідом. В Україні цілком реальною виглядає ситуація, коли в 25 років ти вже керівник, тоді як в країнах Європи люди в цей період тільки здобувають освіту і можуть розраховувати на такі посади лише після 40-ка. З одного боку, де б не жила людина, цикл її життя, переважно, однаковий.

Дитинство, школа, освіта після школи, створення сім’ї, кар’єра і пенсія. З іншого – кардинальна відмінність у перспективах та якості життя, коли вчорашній працівник переходить у статус пенсіонера, або людини літнього віку. Якщо в Європі, Північній Америці, Японії та Австралії у людей після виходу на пенсію вже стало звичною практикою здобування нових освіт, зміна роботи, подорожі та змістовне дозвілля, то в Україні сьогодні абсолютна більшість людей похилого віку – це люди, які не живуть життя, а доживають його.

Заощаджують не на реалізацію мрій, а на організацію своїх похорон. Тому вкрай важливо готувати українців до розуміння, що похилий вік – це не кінець життя, а його продовження. Українське суспільство має долати психологічну межу старості, сформувавши нову культуру життя у віці 60+. Люди похилого віку мають розуміти, що їхнє життя не закінчилось, а "кращий день" не десь в минулому, а щодня.

Важливо, щоб люди після 60-ти мали можливість бути повноцінною частиною суспільства, а не його тягарем. Чи реально це зробити через освіту?

Як доводить світова практика – так. Сьогодні в багатьох країнах вже працюють Університети третього віку (УТВ), де гарантовано право на освіту незалежно від віку студентів. Ці установи поділяються на два типи: перший працює на базі діючих ВНЗ і забезпечує швидше академічний рівень освіти людям літнього віку, тоді як другий тип УТВ більше працює на підтримку активного способу життя.

Що дають такі Університети?

По-перше, адаптують людей до технологічного і соціального прогресу. По-друге, істотно полегшують взаємодію між поколіннями. І, врешті-решт, підтримують як психологічне, так і фізичне здоров’я. Доведено, що існує тісний взаємозв’язок між навчанням людей похилого віку та їхнім здоров’ям, оскільки навчання в 60+ уповільнює спад розумової активності, дозволяє мислити позитивно та йти в ногу з часом. Адже третій вік – це не про період часу, а, в першу чергу, про якість людського життя.

Сьогодні в Україні багато говорять про філософію безбар’єрності, зокрема й в освіті, нещодавно затверджено Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору. І якщо раніше пріоритетом був доступ до освіти дітей, то сьогодні додався й доступ до освіти людей літнього віку. Так, пропонується розвивати систему Університетів третього віку та створити вебресурс, де будуть доступні навчальні матеріали таких університетів для можливості навчання онлайн.

Джерело:
До списку новин