Подорож до Олики на Волині

Навесні цього року із колишнього пишного родового гнізда європейських аристократів виселили психіатричну лікарню. А от буквально на днях резиденція потрапила й у «Велику реставрацію».

Один з найгарніших костелів України - Святої Трійці – уже активно реставрують поляки. Що ж, хоча сьогодні старі стіни й бастіони замку Радзивілів освітлює, а не гріє осіннє сонце, є надія, що незабаром в Олику повернеться тепло й туристи. 

Цю річ написав один з власників Олики, який, щоправда, більшу частину свого життя провів у Берліні. Політик, музикант, композитор, співак і художник Антоній Генріх Радзивілл Antoni Henryk Radziwill. Це він написав першу оперу «Фауста», лібретто до якої створене Й.Гете. Щорічно з 1835 року до 1860 року вона виконувалася в Берлінській співочій академії. Її високо цінив Фредерік Шопен, а її автору він присвятив свій твір.

А ми повернемося до Олики, історія якої сягає своїм корінням ще Русі. Проте її розквіт припав на часи, коли місто було у власності могутнього і старовинного роду литовських князів Радзивіллів. Оборонний кам’яний замок в Олиці в 1564 році заклав за рік до раптової смерті князь Миколай Криштоф Радзивілл «Чорний» «Іспанець» — кальвініст і великий канцлер литовський (сучасними словами прем'єр-міністр). Прізвисько він отримав через колір бороди, щоб легко було відрізняти його від двоюрідного брата і тезки Миколая Радзивілла «Рудого».

Це кузину «Чорного» і сестру «Рудого» буквально до гробу кохав останній з Ягелонів і творець Люблінської унії – Сигізмунд II Август. Гарна історія, але не олицька. Лицарські обладунки Миколая Радзивілла «Чорного» зберігаються у Відні в Kunsthistorisches Museum, а окремі частини цього ж обладунку (оцих сам не бачив) знаходяться в музеї Метрополітен в США і Музеї Армії в Парижі. Микола Радзивілл «Чорний» стоїть на пам'ятнику тисячоліття Бреста, його зображення є на марці і монетах Білорусі. Одним словом, знакова особистість. Між іншим, один з його синів - Миколай Криштоф Радзивілл «Сирітка» - одружився з донькою рідного брата Дмитра «Байди» Вишневецького. А от замок у Олиці добудував внук Миколая «Чорного» і племінник та вихованець Миколая «Сирітки» - Альбрехт Станіслав Радзивілл

Майже квадратне історичне початкове планування замку збереглося попри всі перебудови. Альбрехт Станіслав Радзивілл теж великий канцлер Литовський, проте на відміну від діда – католик. Саме він спорудив у Олиці найбільший на Волині костел святої Трійці. Олицький бароковий храм прикрашають рельєфні фігури Богоматері й Бога-Отця та скульптурні постаті святих Петра, Павла, Войцеха, Станіслава. Два останні були небесними покровителями канцлера, котрого навколішках зображено перед св. Станіславом.

Дуже вже Альбрехт Станіслав любив котів або був досить практичним, але заповів утримувати в костелі котячу родину, спадкоємці яких мешкали там віками. Можливо головним результатом його життя став щоденник, у якому він детально розповідав про події, що відбувалися протягом 24 років - з 1632 по 1656. От, наприклад, що він записав про початок Хмельниччини: «Незвичайний це рік, адже всі піддані піднялися на своїх панів і настало таке спустошення Русі, подібного якому ніколи не було…

Хоча в інших монархіях спалахували повстання (останнім часом – у Неаполі та Франції), жодне, однак, не було жахливішим за наше. Ніхто ж бо не визискував підданих більше, ніж наша Польща. Раніше гнобили бідняків, а зараз вони гноблять багатих, і як пани в різний спосіб вичавлювали кров із хлопів, так вони тепер роблять те саме. …Козаки й плебс учинили нечувані злочини, бо нечуваними були наші гріхи».

Якщо хочете більше дізнатися про Альбрехта Станіслава, читайте трилогію Ірина Даневська про Радзивілів. Олицький замок пережив декілька козацьких облог, навалу шведів, вояків Петра І, хоча й перебудовувався декілька разів. Втомившись від своїх оборонних функцій переродився в один з найрозкішніших палаців. Уже в 1755 році його комплекс ззовні нагадував нинішній. Серед чисельних Радзивілів якийсь час палац належав людині, про мужність якої ходили легенди - князю Домініку Єроніму Радзивіллу полковнику війська Великого Князівства Варшавського та гвардії Наполеона І.

Уланський полк під командуванням Домініка Радзивілла першим з військ французького імператора увійшов у Вільно, відзначився у боях під Смоленськом і Бородіно. Домінік Радзивілл був нагороджений орденом Почесного легіону. Існує версія, що саме він вказав Наполеону місце для переправи на річці Березина, що і врятувало французького імператора від полону, а залишки його армії від повного знищення. Не зрадив він Наполеона аж до своєї смерті, а історія кохання його і графині Теофілі заслуговують окремої розповіді.

Потому якийсь час у палаці Радзивіли не жили. Відновлював палац аж 30 років Фердинанд Радзивілл разом з архітектором львівського Театру опери та балету Зигмундом Горголевським. Закінчили саме напередодні першої світової війни. За її роки і наступні буремні літа мародери розграбували численні мистецькі колекції, унікальні порцеляну, гобелени й меблі. З оновленими інтер'єрами, проведеною електрикою, опаленням та водогоном палац продовжував служити аж до 1939 року вже останньому власнику – Янушу Францишеку Радзивіллу.

Між іншим, досі жива дорога до Олики, викладена її власником бетонними шестигранниками – трилінкою (дорожнє покриття, яке винайшов інженер Владислав Трилінський). Князь займав найвищі уряди Польщі, а палац був місцем зустрічей політиків і дипломатів. Коли німці напали на Польщу, президент Ігнацій Мосцицький покинув Варшаву та переїхав до Олицького замку. Містечко сім днів виконувало функції столиці.

Як тільки совєтські війська «визволили» Олику, останнього її ордината заарештували, але потім дозволили виїхати в Європу. Під час Другої Світової війни замок дуже сильно постраждав, а «другі совєти» знову арештувала та відправила на заслання власника. Лише через кілька років йому дозволили повернутися до Польщі й прожити останні десятиліття життя в тісній варшавській квартирі.

У стінах Олицького замку облаштували Волинську обласну психіатричну лікарню. Хоча хто його знає, можливо, це й врятувало хоча б каркас споруди від долі багатьох інших пам’яток. Фундатор колегіати в Олиці Альбрехт Станіслав Радзивілл був певен, що храм і замок не зурочать «злі сили», не знищать «подмухи північного вітру» та «страхітливі й згубні погляди лемурів». Що ж віриться, що його слова можуть справдитися.

Отож старий тракт до Олики, викладений бетонними шестигранниками – трилінкою – о останнім власником понад 80 років (дорожнє покриття, яке винайшов інженер Владислав Трилінський запатентував 1935 року). Навіть сьогодні ця олицька трилінка, тому, в непоганому стані, хоча, звісно, трохи постраждала від часу. Князь не встиг довести тракт до цуманського перехрестя, два кілометри дороги викладено бруківкою іншого типу, і вже не раз її покривали асфальтом.

А трилінка все ж як стояла, так і стоїть. А ви вже були за мурами Олики?

Автор тексту і фото Сергій Щербій.