Якось Господь покликав до Себе одного з ангелів і наказав йому спуститися на землю і забрати душу молодої жінки, яка тільки-но народила дівчаток-близнюків. Ангел вирушив виконувати завдання, але побачивши молоду матір, пригортаючу до себе з великою любов’ю двох прекрасних немовлят-дочок, серце його зворушилося і він не зміг принести Богові цю душу, злякавшись за долю сиріт. Повернувшись до Господа в сльозах та в смутку, Ангел сказав, що йому це завдання не під силу. Бог доручив принести душу іншому ангелові, а непослуха покарав наступним чином.
– Ти посилаєшся на землю і перебуватимеш там доти, доки тричі не посміхнешся, – сказав Господь Ангелу. Треба зауважити, що чистим ангелам важко жити на землі, де люди погрузли у гріхах та заражені пристрастями. Для тих, хто перебуває у вищому світі, потрапити на землю є серйозним покаранням. Ангел спустився на землю, як і було наказано, і опинився поруч з дорогою, як бідна людина. У цей час дорогою йшов швець у пошарпаному одязі та з ящиком на плечах, де лежали його інструменти. Цей чоловік заробляв ремонтом та виготовленням взуття і йому ледве вистачало грошей на їжу. Побачивши голого мандрівника, що лежить біля дороги, швець зглянувся на нього і сказав: “Ти напевно дуже бідний?! Працюватимеш у мене?”.
Це викликало усмішку в Ангела, бо майстер не мав навіть нормального одягу, а пропонував роботу, щоб допомогти іншому. Людина, яка сама перебуває в непростій ситуації, готова допомогти нужденному. Ангел подумав про те, які дивовижні речі робить Бог. Він добре засвоїв цей урок і погодився працювати у майстра – лагодити взуття та робити капці щодня. Працюючи на пару з Ангелом, швець досяг успіху у своєму ремеслі і незабаром його майстерня стала відома навіть у царському палаці. Одного разу сам цар замовив взуття у цього майстра.
Потрібно було виготовити чудові туфлі для прийому іноземних гостей. Ангел прийняв замовлення, але з якогось натхнення зверху зробив замість вихідних туфель похоронні капці. Господар майстерні дуже злякався, коли побачив, що замовлення не виконане. Він вирішив, що тепер їм обом не зберегти голови, оскільки цар насолоджувався здоров’ям і веселився, тому замовив гарне взуття, а йому виготовили похоронні капці. Поки господар лаяв працівника, до майстерні прийшов слуга і повідомив, що помер цар. Так як цар помер, йому терміново потрібні капці, а черевики тепер не потрібні. Це змусило ангела посміхнутися вдруге. Знову він здивувався справам Божим.
Так як капці зшили заздалегідь, то тепер не потрібно витрачати час на їх пошиття і можна відразу передати їх до палацу. Ангел продовжив свою роботу у майстерні. Одного разу до них прийшла жінка похилого віку і попросила пошити дуже гарне взуття із золотим оздобленням для двох дівчат. Вона залишила адресу, за якою готове взуття слід було доставити. Коли Ангел подивився на листок з адресою, то дуже розхвилювався.
Виявилося, що це те саме місце, в яке його відправляв Бог, щоб забрати душу жінки після народження дочок. Він запитав у жінки: “Ці туфлі потрібні для двох дівчаток, у яких багато років тому померла мама відразу після їх народження?”. Жінка відповіла: “Так, це мої онуки. Я виховувала їх одна, і жили ми дуже просто, але подорослішавши, дівчатка проявили дуже хороші якості і царська родина вирішила видати їх заміж за своїх синів і з цього приводу нам потрібне дороге, гарне взуття”. Посланець усміхнувся втретє. Хіба міг він подумати, що сиріток, які залишилися з дитинства без матері, чекає на такий добробут у житті.
Після трьох посмішок радості, обіцяних Богом, Ангел повернувся на Небеса і почав дуже гаряче просити прощення: “Пробач мені, Господи! За Твоєю волею відбувається все дуже справедливо.
Навіть ми, Твої ангели, багато чого не можемо зрозуміти і не здатні бачити далеко вперед. Ти бачиш долю кожної людини з усіх боків і даєш кожній те, що їй потрібно, тепер я виконуватиму всі Твої вказівки з радістю і неухильно. “
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
