загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

У свої 62 – я змінився. Я навчився жити щодня так, наче він останній

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

У свої 62 – я змінився:

1. Я любив своїх батьків, братів і сестер, дружину, дітей та друзів, а тепер я почав любити і себе.

2. Я зрозумів, що не Атлант. Світ не лежить на моїх плечах.

3. Я перестав торгуватися з продавцями овочів та фруктів. Декілька гривень для мене нічого не вирішують, але можуть допомогти комусь.

4. Я залишаю офіціантам чайові. Ці гроші можуть викликати посмішку на їх обличчі. Щоб заробити на життя, вони працюють набагато важче від мене.

5. Я перестав говорити людям похилого віку, що вони багато разів розповідають ту ж саму історію. Нехай буде так, якщо історія допомагає їм знову пройти провулками пам’яті і заново пережити найкращі моменти життя.

6. Я навчився не виправляти людей (якщо чесно – не завжди), навіть якщо знаю, що вони не праві. Це не моя робота зробити всіх ідеальними. Спокій дорожчий від досконалості.

7. Я роблю компліменти легко та щедро. Компліменти піднімають настрій не лише отримувачу, а й мені. І дозвольте невелику пораду: ніколи, НІКОЛИ не відхиляйте компліменти, просто скажіть «дякую».

8. Я навчився не турбуватися про складки на сорочці. Особистість важливіша за зовнішність.

9. Я йду від людей, які мене не цінують. Можливо, вони не знають, чого я вартий. Але ж я знаю…

10. Я не втрачаю холоднокровності, коли хтось грає брудно, щоб обігнати мене на щурячих перегонах. Я не щур, і не змагаюся.

11. Я вчуся не соромитися своїх емоцій. Мої емоції роблять мене людиною.

12. Я зрозумів, що з розумною людиною краще пожертвувати своїм его, ніж розірвати стосунки.

13. Я навчився жити щодня так, наче він останній. Зрештою, він справді може бути останнім.

14. Я роблю те, що робить мене щасливим. Я відповідаю за своє щастя, і я в боргу перед собою. Щастя – це вибір. Ви можете бути щасливими у будь-який час.

15. Я відпустив від себе гроші і вони почали приходити до мене… рівно в такій кількості, яка необхідна мені для нормального, щасливого, повноцінного життя. Бажаю нам здобути цю внутрішню свободу задовго до 70…

Мирослав Бойчук

До списку новин