Зворушлива історія з життя про силу віри. Обов’язково прочитайте!

“Мої прабабця та прадід дуже любили один одного. Після народження їхньої першої доньки, прадіда забрали на війну. Минали роки, він не повертався, доходили чутки, що його давно немає в живих.

Моя прабабуся залишалася одна. Її всі засуджували за те, що в церкві вона молилася і ставила свічку за здоров’я прадіда, а не за упокій. Сусіди підшукували їй нового чоловіка, наречені приходили свататися, але вона була непохитною, постійно в молитвах кликала чоловіка додому.

І ось настав день, коли прабабусина віра таки зламалася, вона наважилася піти в церкву і поставити свічку за упокій. Коли вона вийшла з двору, біля паркану стояв … наш прадід.

Він йшов кілька днів без відпочинку, говорив, що не міг заснути, йому постійно чувся її голос. Прабабця потім довго плакала і звинувачувала себе, що перестала вірити, на що дідусь її заспокоював: “Навіть якби я й помер, ти так сильно мене кликала, що довелося б встати з-під землі і повернутися додому.”

Ця історія записана рукою моєї бабусі на старій фотографії, де стоять мої прабабуся, прадідусь та їхні ще чотири дочки…”.