Театр імені Леся Курбаса оголосив репертуар на січень

У січні колектив буде дивувати глядачів новини прем’єрами та цікавими виставами. Події анонсують в пресслужбі Театру імені Леся Курбаса, передає "Еспресо.Захід".

ФОРМУЛИ ЕКСТАЗИ, за поезіями Богдана Ігоря Антонича. Вистава є композицією поезії і музики. Живописні і сюрреалістичні вірші Антонича, відомого львівського поета 30-х років ХХ ст., звертаються до тем природи, любові, ваги мистецтва, минущості життя. Для Театру ім. Леся Курбаса вистави за поезією давно стали візитівкою. Актори тонко інтерпретують поетичні тексти та доповнюючи їх музикою Лисенка, Баха, лемківськими народними піснями творять особливу атмосферу.

НЕБЕЗПЕЧНІ ЗВ'ЯЗКИ, Крістофер Гемптон Інтриги, подвійні ігри, маніпуляції, небезпечні зв’язки – основа реальності та життя французької аристократії в дореволюційний період. П’єса вимальовує картину етичних огріхів аристократії, які призвели до руйнування вищих віх суспільства і відповідно до падіння монархії. Оскільки життя титулованого дворянства за часів "ancien regime", тобто старого режиму, було надзвичайно штучним, "подвійним", Театр Курбаса пропонує подивитись на "Небезпечні зв’язки" як на гру у грі, де змодельовано хаотичний і непевний час революції, проглядається «зсув реальностей». Її провадять актори у в’язниці, очікуючи на страту.

РАПТОМ МИНУЛОГО ЛІТА, за Теннессі Вільямсом Це нестримна п’єса про стриманість. На фоні тем утиску і обмеження, усе її театральне вираження є навмисно перебільшеним: від "велетенських дерев-квітів, що нагадують органи тіла", до невгамовної спраги її владних персонажів, до тривожних тем і їх втілень. Вільямс представляє нам добре розрахований та вібруючий світогляд, що розривається ритмами, спекою, запахами, звуками – розробленими за законами заповнення театрального простору, щоб заполонити нас. Це твір, в якому всі елементи грають один з одним і проти один одного, щоб привабити різні сторони нашої уваги задля перетворення цього глибоко поетичного твору в одне ціле на рівні підсвідомості.

БЛАГОДАРНИЙ ЕРОДІЙ, за філософським діалогом Григорія Сковороди В одному із найвідоміших діалогів Григорія Сковороди мавпа Пишек і лелека Еродій розмислюють про вдячність як запоруку життєвої радості і внутрішнього спокою людини. У виставі філософські тексти переплітаються з образами картин Босха, що присутні у костюмах і проекціях. Це одна із візуально найкрасивіших вистав театру, що має давню історію, адже перша редакція "Благодарного Еродія" з’явилася в театрі ще у 1993 році і стала одією із знакових у новітній історії українського театру.

НОЖІ В КУРЯХ, АБО СПАДОК МІРОШНИКА, Девід Гарровер Історія-трикутник Гарровера нашпигована смислами вигаданими й справжніми, сентенціями — мудрими і наївними. Зайдеш зліва — поетична драма про любов; зазирнеш справа — псевдолінгвістична драма про нищівну силу слова. Текст Гарровера рясніє алогізмами, символами, натяками, відливає інфернальною поетичністю. Було б відповідне режисерське бажання — різні-різні пазли мають зійтися. КОРОЛЕВА КРАСИ, Мартін МакДонах Ця водночас жахлива й комічна історія ірландського драматурга МакДонаха про домашню тиранію і насильство за задумом авторів вистави потребувала відчуття герметичності у її сценічному вирішенні. Стосунки старої капризної матері та немолодої дочки, яка вимушена її доглядати, глядач має роздивлятися мало не впритул, як через збільшувальне скло. Саме задля цього на авансцені змонтовано проекційний апарат, який є своєрідним персонажем – "camera obscura", що безпристрасно фіксує на екрані зацикленість життя та нездійсненність мрій героїв. Режисер у тандемі з художником точно відчули непобутову природу цього твору й перетворили "Королеву краси" у справжню фантасмагорію й театральний бурлеск.

ЗАБАВИ ДЛЯ ФАУСТА, за романом Федора Достоєвського "Злочин і кара" З роману Достоєвського режисер Володимир Кучинський виводить на сцену лише чотирьох героїв і зосереджує театральне дійство-гру на стосунках Раскольнікова і Свидригайлова. У виставі їхня зустріч настає вже після вбивства лихварки, тому, розділяючи загрозливу таємницю, чоловіки взаємно розкривають і пізнають свої почуття, страхи і натуру.

МАРКО ПРОКЛЯТИЙ, АБО СХІДНА ЛЕГЕНДА, за текстами Василя Стуса Ця вистава — молитва. У "Маркові Проклятому" явлено театр, якщо можна так сказати, екологічно чисто, без всіляких електронно-технологічних замінників і модних добавок, без соціальної заангажованості. Він є виразником екзистенціального переживання людини, її найглибших станів і відчувань, тобто основних засад бутя.

КАБАРЕ БУХЕНВАЛЬД. ВЕЧІР І Автор тексту, що його можна трактувати як довгу сповідь однієї героїні, але й як мозаїку спогадів та зізнань різних жінок, - театральний чарівник та дослідник КЛІМ, давній друг курбасівців, дав своєму твору провокативну назву, однак, не збирався, мабуть, нікого спеціально шокувати.. його скоріше, надихають біблійна "Книга Йони", фільм "Дзеркало" Андрія Тарковського, Дантова "Божественна комедія". Але насамперед – невигадані, однаковою мірою типові та унікальні фрагменти конкретних доль, які, власне, й формують тендітний та химерний сюжет львівського "Кабаре Бухенвальд". ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ, за Іваном Франком, інсценізація Івана Уривського "Перехресні стежки" тут, у Львові, зовсім не про любов, а, швидше, про втрату цілісності, яку й намагаються склеїти різні герої (кожен на свій лад), а також режисер. Образи тут нагадують лакуни, які кожен із нас і заповнить шуканим смислом. Такі вистави — структури відкриті, віддалені від "катарсисних" очікувань публіки. Тут завдання — спостереження-відсторонення, споглядання-шифрування, вгадування-розгадування. Вистава-кросворд зі своєю системою знаків і з потребою в тому глядачеві, який заглиблений у світ Франка, а в нашому ХХІ ст. легко відрізняє авторський текст (книжка) від сценічного тексту (театр).

АПОКРИФИ, за Лесею Українкою На сцені – вистава-притча про людські пристрасті, вірність, зраду, фанатизм, ланцюг іпостасей людського духу, кожна ланка якого – самооцінка сама по собі, а разом вони утворюють багатошаровий поліфонічний твір.

ТАК КАЗАВ ЗАРАТУСТРА, Ніцше/КЛІМ Проєкт "Геть від Заратустри" — спроба драматурга Кліма та режисера Володимира Кучинського театральними засобами осмислити кризу українського суспільства, пропустивши свої думки крізь призму одного з найвідоміших європейських філософських творів "Так казав Заратустра" Фрідріха Ніцше.

АМНЕЗІЯ, АБО МАЛЕНЬКІ ПОДРУЖНІ ЗЛОЧИНИ, за п’єсою Еріка Емманюєля Шмітта "Амнезія, тому що я ділив з тобою свої дні та ночі, але розповідав собі іншу історію… Амнезія, тому що я відчував непереборне почуття до тебе, але більше говорив про свої маленькі імпульси… Амнезія, тому що в глибині душі я був вірний, але скоріше б порвав собі горлянку, аніж визнав би це… Чоловіків характеризує те, що вони відмовляються від власної долі. Вони віддають перевагу свободі. Але що таке свобода, якщо вона ні до чого не веде? Чоловіки більше вигадують свободу, ніж користаються з неї… Моя амнезія– це брехня для того, щоб повернутися і віднайти тебе". Ерік Емманюель Шмітт.

НОВОРІЧНИЙ ВЕЧІР В ТЕАТРІ "CASINO DE PARIS", Марія Онещак & Оркестра почувань 13 січня 2022 року о 19:00 запрошуємо Вас святково провести свято в театрі "Casino de Paris"! Програма та імена виконавців дають запоруку, що наша публіка в приємному настрої зустріне Старий Новий Рік! Для Вас звучатимуть шлягери 20-30-их років Богдана Весоловського в співочо-музичному дійстві "Усміх" у виконанні Марії Онещак (вокал) & "Оркестра почувань" у складі: Данило Саєнко (фортепіано), Маркіян Турканик (скрипка), Артем Каменков (контрабас).