Фотографії 83-річної Віри Пилипівни, яка напекла паски в руїнах свого будинку в Горенці на Київщині, облетіли соцмережі. Історію жінки розповіла ТСН. Advertisement: 0:09 На початку березня росіяни активно почали обстрілювати Горенку з важкої артилерії. На вулиці, де живе Віра Пилипівна, багато будинків пошкоджені, деякі знищені дощенту. Сім'я Віри Пилипівни вирішила виїхати 6 березня, щоб врятуватися.
Повернувшись в село, сім'я застала дивом вцілілий будинок (побиті вікна і дах). Вікна будинку, який вистояв, вже встигли затягнути плівкою. "Воно прилетіло, собаку вбило, все розвалило, трубу вже заварили", — показують жінки. Курник, гараж і літня кухня зруйновані. У руїнах кухні можна розгледіти тільки вцілілу піч.
Побачивши її, віра Пилипівна вирішила не відмовлятися від ідеї, що прийшла до неї вдалині від дому - пекти паски в печі. Газу в селі на той час не було, тому вона взялася лагодити піч самостійно. "Я прийшла, а вона розвалена. Я своїми руками виклала вниз цеглу. Діти з мене сміялися. Потім змастила там глиною все. Подивилася, вилізла по тих цеглинках, вимостила доріжку. Взяла відро з глиною, змастила там все це", – розповідає жінка.
Розводить вогонь в печі Віра Пилипівна за допомогою листів з книги. "Бачите, спалюю "Актуальні проблеми наукового комунізму". Комунізм спалюю", - посміхаючись, каже жінка. Дочка Тетяна намагалася відмовляти матір від цієї ідеї і пропонувала купити паски в магазині. Однак Віра Пилипівна не погодилася. Вона напекла паски і роздала сусідам. "Перший день паски спекла, роздала людям, тому що ні в кого тут не було. Електрики на стовпах працювали, я їм винесла", - розповідає жінка. Як мама пече паски в руїнах дочка вирішила сфотографувати.
Ці фотографії облетіли соцмережі. "Коли вона сказала:"Я буду пекти"... Я сказала, що це потрібно зняти для дітей і для онуків. Така поведінка людей, українців - це говорить про те, що нашу націю знищити не можна. Ми безсмертні, з такими людьми, як моя мама - вона нас всіх тут тримає, вона нам приклад", - розповідає дочка жінки. У селі вже почали відновлювати газ, але Віра Пилипівна каже, все одно час від часу готуватиме у своїй печі, бо страви тут виходять набагато смачнішими. Попри те, що вона переживає вже другу війну, жінка не втрачає оптимізму.
"Жити треба, не треба падати духом. А то мені дзвонять телефоном, "ой у мене там з будинком" - не треба падати духом. Треба триматися, молитися і вірити. І сподіватися на майбутнє. Не можна голову вішати, треба триматися, щоб не було, я і своїм так кажу, не треба пхикати, потрібно вперед", — наставляє Віра Пилипівна.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
