Через окупацію та війну волинянка Світлана, яка нині живе у Криму, не має змоги побачити свою маму. Остання живе в селі Підбереззя Горохівської громади. Їй 95 років. За старенькою доглядає ще одна дочка Леся, ідеться в сюжеті ТРК «Аверс». Довгожителька Ярина Коритко пам’ятає Другу світову війну. У 14 років їй разом із татом і мамою довелося побувати в полоні. Замолоду працювала на фермі.
Дім у Підбереззі, де нині мешкає, побудувала спільно з чоловіком. «Я, мама і тато були в полоні в Любліні. Нас німець забрав. Із дому все на фурі вивезли, навіть 10 клубків кужелю, які мама зробила… Я працювала на фермі. Мала гектар буряків. Мене всі шанували, бо і корови чисті були, і площа з буряками… Я не сиділа», – пригадує старенька. Нині отримує 2700 гривень пенсії. Цих грошей ледь вистачає на ліки.
Останнім часом витрати на медикаменти тільки зросли, бо пані Ярина впала з ліжка і пошкодила ногу. Тепер не може ходити. «Я так уже хочу ходити по землі, але поперек не дає», – говорить жінка. За нею доглядає одна з трьох доньок. «Я теж хворію. Був інсульт. Ледь-ледь ходжу.
Ніхто цього не розуміє. Маму доглядаю вже 10 років… Маємо шість курочок. Землю віддали в оренду, бо нічого робити вже не можу – як нахилюся, то падаю», – нарікає донька Ярини Коритко Леся. Її сестра Світлана мешкає в Криму. Приїхати не може. Третя донька Ярини Коритко, найстарша Людмила, померла від раку. В старенької – багато онуків, правнуків і навіть праправнуків. Хоч Ярині Коритко уже 95 років, вона добре чує і бачить. Якби не прикре падіння, то могла би виходити на вулицю. Сподівається, що їй ще вдасться стати на ноги.
«Господь дає мені здоров’я, от я і живу. Люди заздрять, мовляв, чому живу, коли молоді вмирають. Мені Бог дає. Ходила до церкви, ходила на хор, співала в церковному хорі», – зазначає старенька.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
