загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

″Синку, не забувай, що все повертається″ – 2 хвилини мудрості від мого батька

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Прислухайтеся, поки не пізно. Пронизливий лист старого мудреця своєму синові: “Синку, скільки я себе пам’ятаю, у мене було важке життя. Але зараз набагато важче, ніж раніше. Колись життя було легшим. Люди були бідніші, але серця їх були добріші. Вони були повні любові й поваги до близьких.

Батьки були батьками, матері – матерями, а діти – безневинними дітьми. Сьогодні все більше людей по всьому світу вмиваються сльозами, бо для багатьох “щастя” – це слово з казки. Скажу тобі, синку, що я дуже давно не переживав радості й спокою. Я навіть не пам’ятаю, коли останній раз сміявся – сміявся серцем, сміявся душею.

Мені соромно, але про своє життя я можу сказати лише одне: це було життя – таке ж, як будь-яке інше. Я не жив якось по-особливому. Мої діти добрі до мене. Все, що я хочу, – це щоб їм було добре. У них своє життя, свої сім’ї, свої діти. Вони приходять до мене, коли можуть, і радують мене, коли можуть.

Я сиджу біля вікна і чекаю, коли вони прийдуть. Коли вони приходять, для мене це як промінець сонця з-за хмар. Але сонце рідко посміхається мені. Вони говорять, що у них багато роботи і зобов’язань, що їм важко знайти час, щоб відвідувати мене частіше. Коли вони приходять, вони увесь час поспішають, щоб скоріше піти. Але я розумію їх і все одно радію їх приходу. Знаєш, що я думаю? Що все повторюється.

Все, що Бог дає нам, людям, повторюється. Мої діти ставляться до мене так само, як я ставився до своїх батьків. Сьогодні ми молоді й бадьорі, а завтра – люди похилого віку. Сьогодні ми сильні, завтра – слабкі. Хто знає, що чекає нас в майбутньому? Колись я був веселий, повний сил і радості. Ті часи минули.

Тепер я сиджу і дивлюся у вікно. І чекаю. Як мої батьки чекали мене.

Пам’ятай, синку: все повторюється! Все повторюється…”

Джерело:
До списку новин