
Домніка Балабойко – справжня берегиня Чернівецького міського палацу дітей та юнацтва, в якому працює понад 23 роки Кажуть, що кожен палац має свої таємниці і в Чернівцях – не виняток.
- Я хочу вам представити нашу таємну постать, її звуть Дульсінея Шептицька, - під руку приводить тендітну пані заступник директора з адміністративно-господарчої роботи Чернівецького міського палацу дітей та юнацтва Андрій Книш. У розмові з’ясовуємо, що чернівчанку ще величають тіткою Дусею або ж Дусею Григорівною. І незважаючи на поважний вік, цьогоріч в травні їй виповнилося 86 років, - вона жвава і весела, немов дівчисько. Та навіть її єдиний онук Денис звертається до неї лагідно - Дуська.
Коли ж його запитують, чому не каже їй бабуся, то відповідає: «А бабуся з палицею, а Дуська моя – без палиці».
- Щоб ви нам були здорові, - бажає Андрій Книш своїй підопічній пані Домніці. - Я хочу подякувати за вашу працю, бо ви - наша незмінна нічна директорка, яка більше ніж хто-небудь знає усі таємниці палацу, все контролює, в усьому допомагає і є нашою опорою в усьому. І вже для читачів «Погляду» пан Андрій додає: - Дульсінея вночі виконує обов’язки директора і вона дбає за подвір’я палацу. Тож вся чистота і затишок довкола – завдяки Дусі Григорівні. Стильна пані, зодягнена в спортивно-діловий стиль, знімає затемнені окуляри і охоче ділиться здобутками свого життя, а також – хвилюваннями за теперішнє та майбутнє. Розповідає, що до роботи в палаці працювала впродовж 38 років ткальницею на «Восході»: - Як в 17 років пішла на ту фабрику, так і пропрацювала до пенсії. А вже після пенсії - сюди прийшла. Не вийшла на заслужений відпочинок, бо опікуюся хворим сином, також маю підтримати онука. Мушу працювати.
- Яким би хотіли бачити розмір своєї пенсії?
- Я б хотіла бачити таку пенсію, щоб мені вистачало. У мене все є: я завершую ремонт, одягнутися маю вище голови. Але я б хотіла кудись поїхати відпочити бодай на два тижні, щоб посміятися, поплавати, пожартувати. Ось нещодавно колеги всі поїхали, а я не могла, бо фінанси не дозволяли.