Мешканець села Древині Іваничівської громади Микола Левчук прикрасив свій будинок вишиванкою. Узори чоловік виклав із кришок від пластикових пляшок, чим самим і зберігає екологію, адже знайшов повторне застосування для сміття, яке довго розкладається та забруднює наше довкілля.
Як пише Буг, Микола Левчук – художник, раніше він писав картини. Однак після нещасного випадку з рукою улюблену справу довелося покинути. Чоловік довго не міг знайти нове заняття, яке приносило б стільки ж задоволення, як і писання картин. Однак потім в газеті прочитав статтю про жінку із Закарпаття, яка прикрасила свій двір різнокольоровими кришками. Ця ідея настільки сподобалась чоловіку, що вирішив її «позичити» і взявся за справу – почав збирати кришки з пластикових пляшок. Адже на задум, який зародився в голові художника, їх потрібно було чимало. Майстер вирішив викласти візерунки на своєму будинку. Але не просто прикрасити кришечками стіни хати, а викласти ними узори із вишиванки. Ідея була настільки грандіозною, що здавалася неймовірною.
Однак талановитий і наполегливий чоловік з головою поринув в цю справу і знайшов в цьому свою віддушину. Захопився настільки, що навіть забувся про свої шкідливі звички. Зокрема, кинув курити. Микола охоче поділився досвідом, як перетворити звичайнісінький будинок на різнобарвну красу. Адже хата дійсно приваблює погляд, дивує і захоплює. Справжня тобі вишиваночка, тільки на будинку. Чоловік каже, що, окрім часу й зусиль, на цю мозаїку пішло близько 20 тисяч кришечок, які збирав 16 років. Спочатку хотів зробити чорно-білий візерунок. Але пізніше зрозумів, що тоді буде не той ефект. Адже кольоровий – яскравіший і на будинку дивиться набагато гарніше. «16 років збирав кришки. Але не кожного дня. А кілька днів на місяць. В основному зимою їх шукав. Але якщо порахувати усі дні, то більше року точно вийде потраченого часу на збір кришок», – зауважив майстер. Він зізнався, що хоч заняття це йому й приносить величезне задоволення, але «вишивати» будинок не легко.
Це довга й кропітка робота, яка вимагає не лише таланту, а й терпіння й наполегливості. «Насамперед я усі узори малював на папері, робив чернетки, підбирав кольори, кілька разів їх міняв. Потім тренувався – викладав ці візерунки на підлозі. Опісля виміряв стіну, робив спеціальні розрахунки і на вигладженій ґрунтовкою поверхні будинку креслив невеличкі квадратики, щоб знати куди саме чіпляти кришечку, і писав якого саме кольору він має там бути. А вже після цього брав кришечку на морозостійкий клей для зовнішнього використання, щоб довше трималась», – розповів чоловік. Самі узори наносити на будинок почав минулого року, а закінчив цьогоріч навесні.
За словами Миколи, під час «вишивання» будинку виникали й труднощі. Наприклад, є кришечки, які на сонці вигоряють, втрачають свій колір і стають білими. Тоді їх приходиться замінювати. Також він боявся, що приклеєні кришечки не витримають сильного вітру і повідпадають. І тоді всі зусилля будуть даремними. Але вітер не завдав «вишиванці» ніякої шкоди. Ще одна «родзинка» Миколи – до хати веде доріжка-вишиванка, яку він також виклав з кришок. А також в узори із вшиванки «одягнена» і літня кухня.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
