У волинській теробороні служить 61-річний «козак»

Один із найдосвідченіших і найстарших військовослужбовців у волинській 100-тій окремій бригаді територіальної оборони – 61-річний Василь із позивним "Вайс".

Як розповів Суспільному боєць, служить зараз завдяки тому, що командування врахувало його військовий досвід. Воювати чоловік пішов ще добровольцем у 2014 році після подій в Іловайську на Донеччині.

Каже: тоді приїхав із заробітків в Польщі. Боронив Україну вісім років, поки у серпні 2021-го йому не виповнилося 60 років. "Воював у Пісках, воював у Авдіївці за промкою там, у районі промки, ходили на чергування вибивали з-під моста сєпарню, потім Станиця Луганська. Це я у складі 28-ої був. Потім Кримське.

Це був останній вихід – Кримське", – каже військовий. У волинській теробороні служить 61-річний «козак».

На момент повномасштабного збройного вторгнення російських військ в Україну в лютому Василь був удома. Говорить: одразу рушив до терцентру комплектування та соціальної підтримки. "Прийшов до військкомату – дивлюся, натовп. Когось забирають, когось ні. Подивився, там шансів мало.: треба тільки бойовий досвід і знання. Саме це було головною мотивацією, щоб не сказати "good bye baby", – каже тероборонівець.

У родині "Вайса" були козаки. Сам чоловік носить "оселедця", який, з його слів, додає впевненості. У волинській теробороні служить 61-річний «козак».

"Бабця розповідала і я потім цікавився, що на Запоріжжі було село ціле Печенюки. У ті часи, коли Січ розбили, то всі виїхали сюди. Носіння оселедця внутрішньо робить людину іншою. Це надихає, будемо казати так", – говорить волинянин. Батько Василя разом із дідом Савелієм возили колись їжу повстанцям, які перебували у волинських лісах.

"У нас дуже великий підрозділ був : Карпилівка, Карасин, Черемушно. Три села і у лісі стояв дуже великий підрозділ, вони возили туди їжу. Це мені аж дивно було! Інші боялися. Десь там правильна кровинушка була", – додав військовий.