Чи помічали ви, що жодні інші літні люди не дратують нас так сильно, як наші родичі? Це тому, що всі люди похилого віку — це просто люди похилого віку. А наші — це батьки, які постаріли, яких ми пам’ятаємо іншими, молодими й повними сил і які ще відносно недавно виконували в нашому житті зовсім іншу роль. Ми не готові дозволити їм втратити розумові та фізичні сили, і впасти в дитинство. Є тільки один спосіб покращити наші стосунки з ними. Один-єдиний спосіб зробити їх легкими та простими.
Наші немолоді батьки Цей спосіб полягає в тому, щоб зрозуміти та прийняти, що кращими ці стосунки вже не будуть ніколи. І легкими та простими теж ніколи не будуть. Потрібно знайти в собі сили, щоб дати людям похилого віку можливість бути такими, якими вони є. Поважати їх дитячий вибір. Виконувати дурні прохання. Не відноситися серйозно до їхніх ідей. Погоджуватися на дивні вимоги
. Не сперечатися з ними, коли вони говорять абсолютну й очевидну нісенітницю. Тому, що навіщо? Яка з цього користь? Люди похилого віку бояться наших проблем — хвороб, звільнень, невдач і серцевих драм — тому що кожна така проблема зайвий раз нагадує їм про власне старече безсилля, нездатність допомогти навіть власній дитині. Це дуже хворобливе нагадування, дуже страшний і дуже принизливий стан — наочний доказ старечої немочі, застарілості, неадекватності.
Біль, прикрість, безсилля і приниження — це те, що відчувають люди похилого віку кожного разу, коли у нас стається якась неприємність. І тому всіма силами намагаються запобігати таким ситуаціям. Вони постійно розпитують нас про наші справи, тому що бояться наших проблем більше, ніж боїмося їх ми самі. І постійно нам щось радять тому, що це єдиний для них спосіб хоч якось вплинути на ситуацію.
Отож, запам’ятайте собі: спілкування з літніми батьками — тільки для гарних новин. Поки таких немає — жуємо шмарклі та посміхаємося. Коли з’являються гарні новини — розповідаємо батькам правду. Приємну правду. Люди похилого віку дуже цінують все, що так чи інакше може їх відвернути від неприємних фізичних відчуттів, поганих думок і переживань.
Тому якщо ви хочете зробити своїм літнім батькам задоволення, не даруйте їм скороварку, кавоварку, пральну машину або будь-яку іншу, з вашої точки зору, абсолютно необхідну в господарстві річ, яка, як вам здається, неодмінно потішить їх. Не втішить. Якщо ви хочете зробити приємність, подаруйте їм трошки свого часу. Але тільки, звичайно, не якийсь там порожній, нудний і застояний. Виберіть для подарунка якісний, яскравий, незвичайний час. Старість — найбільш заразна хвороба на світі. Хворіємо на старість ми всі, без винятку. Справа тільки в стадіях. Батьки знаходяться на більш пізніх стадіях цієї хвороби, а ми — на більш ранніх. Ось і вся різниця.
Питання часу.
Треба побачити майже себе в літніх батьках.
Від цього стає страшно, але легше. Просто нагадуйте собі, що спілкування з людьми похилого віку — це в якомусь сенсі спілкування з нами самими, співчуття і любов до них — це любов до нас самих, таких, якими ми станемо через кілька десятків років. Людство взагалі схильне споживати позитивні емоції.
А в старості вони просто необхідні. Виробляти їх старі самі вже не в змозі.
ЦЕ НАША РОБОТА. Ми з вами — акумулятори позитивної енергії. Це важко, і від цього втомлюєшся. Але що поробиш? Море синє, небо синє. «Сильні та красиві» — це тепер ми. А хто ще? Що б не сталося, як би важко не було, які б образи вільно чи мимоволі не завдали нам літні батьки — завтра буде новий день. І до завтра потрібно навчитися забувати все, що відбувалося сьогодні. Ми не тягнемо образи день у день.
Ми викидаємо їх з голови, з серця, з пам’яті — і просто забуваємо. І починаємо новий день взаємин з чистого білого аркуша. І тоді все буде добре. Ми ж їх любимо? Хіба не так?