Ще одне значне різдвяно-новорічне свято, яке годилося відзначити у сімейному колі, і на котре готували другу – щедру кутю. Колись свято Меланки було ще й останнім днем Старого року, проте його святкування перенеслося на 14 днів раніше.
Як уже мовилося, готували другу кутю, яку називали щедрою. На відміну від багатої, її вже можна було заправляти скороминою; на Поліссі, скажімо, до неї додавали смалець.
Як і на святвечір, готову кутю також ставили на покуть, дотримуючись попередніх обрядів Окрім куті готували цілу низку інших страв, зокрема м’ясних; перевагу надавали птиці. Також обов’язковою стравою на вечері були млинці, як символ сонця. Звечора і до півночі обходили оселі щедрувальниці.
Юнки, зібравшись у гурти з поетичними піснями-щедрівками відвідували сусідів, а дівчата-підлітки щедрували поодинці чи гуртом.
Парубки в цей час «водили Меланку», тобто переодягненого в жіноче вбрання жартівника. З цим сюжетом пов’язані саркастичні сценки, що їх розігрували учасники дійств.
На відміну від багатої вечері, щедра була більш радісною та значно веселішою. Сівши за стіл, господар вимовляв промову, насичену щедрими побажаннями та дотепними жартами. Трапезу розпочинали кутею, нею ж і закінчували.
Годилося також скуштувати усі страви. Повечерявши, годилося почастувати також інших домашніх звірів та худобу. Винятком були лише кіт та пес – бо то гріх.
Залишки від куті традиційно віддавали курям, щоб гарно неслися.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
