Чому багато хто з віком обмежує коло спілкування і відмовляється від відносин

Ми підтримуємо зв’язки, посміхаємося сусідам, кличемо на свята рідню, ходимо з візитом у відповідь. І лише після 40 років можемо без страху відмовитися від марного спілкування…

Ми знаходимося в такому тісному взаємозв’язку з близькими людьми, що коли їм погано — нам теж недобре, а коли вони щасливі — у нас на душі тепліше. Мій друг у дитинстві страждав через те, що мама ніяк не могла влаштувати особисте життя.

Вони постійно переїжджали з місця на місце, з квартири на квартиру, імена його нових тат постійно змінювалися: Сергій, Любен, Паша, знову Сергій. І ще мати дуже любила посиденьки із подругами. До глибокої ночі.

А якщо сильно засиділися, то можна і з ночівлею залишитися. Мій друг досі не любить гостей, і сам намагається на чужій території без вагомих причин не засиджуватися. Він не розуміє, як можна годинами сидіти в тісному приміщенні та пережовувати банальні істини. Краще в похід сходити або почитати книгу. Психологи кажуть: люди у селах набагато щасливіші, ніж міські.

У них контактів менше. Чим менше контактів, і чим вони глибші — то краще. Людей, які уникають зустрічей із однокласниками, корпоративи, тусовки, називають домосідами. Жінку, яка не шукає собі судомно чоловіка, розлучившись із попереднім — дивною. Це цілком зрозуміло: первісні люди відчували себе у безпеці лише у тісному колі одноплемінників, їх лякав світ дикої природи.

Потрібно було бути ближчим до зграї і зберігати з кожним добрі стосунки, щоб тебе з цього периметра не вигнали. Тепер ми самі відповідаємо за свою безпеку та інші базові потреби, але несвідоме бере гору.

Щоб не трапилося — люди допоможуть, у біді не кинуть. Ми підтримуємо зв’язки, посміхаємося сусідам, кличемо на свята рідню, наносимо візити у відповідь.

І лише після 40 років можемо без страху відмовитися від марного спілкування. Перестати бачити у чоловіку захисника, рятівника, маркер привабливості. Фахівці дійшли цікавого висновку: чим вищий у людини інтелект, тим менше вона залежить від зовнішніх зв’язків. Тобто ситуація, коли від неї відвернувся цілий світ, а вона і вухом не повела — не про сильну особистість, а про розумну людину.