Розбилась улюблена чашка в однієї жінки. Ця чашка з дитинства була улюленою. Її подарувала бабуся. Порцелянова, із золотим обідком та червоними квітами. Цю чашку жінка берегла, це пам’ять.
Чашка була з жінкою завжди, в радості та в горі. У щасливі дні жінка пила чай із неї – і було свято! У гіркі дні пила чай – і була втіха. А в звичайні дні чашка підсвічувала своїми фарбами. Крізь тонкий фарфор проникало світло.
Чашка впала і розбилася вщент. І жінка гірко плакала, ніби втратила живе, що її любило і що вона любила. Вона відслужила свій термін, прожила своє життя, сповна послужила і всю свою добру енергію віддала. І померла. Самознищилася, щоб не нашкодити господині. Так судилося статися.
Це ангел жінки розбив чашку. І так буває з речами та з людьми. Річ губиться чи непоправно ламається. Вона стала шкідливою та небезпечною.
Дорога каблучка могла залучити розбійника. Він напав би одного разу на вас. Холодильник міг стати причиною пожежі або струмом вдарити.
А втрачений чи вкрадений квиток був на «Титанік». І людина пішла зі стосунків. Подруга перестала дзвонити чи сварку спровокувала. Може, в невидимій оком тріщинці скупчилися отруйні мікроби?
Заздрість? А чоловік міг принести такі страждання, що звалилося б все ваше життя? У ньому також тріщина була? І робота могла зашкодити, стара улюблена робота? Вона вже забирала сили, стала токсичною, але ви цього не бачили, не помічали?
І можна поплакати, посумувати про розбите. Подякувати за хороше. Але в усьому є сенс, ось у чому річ. Іноді розбивається, ламається і губиться те, що стало небезпечним та несприятливим.
І треба знайти нове. Іноді це найкращий вихід. Це знак. Почався новий період. І незабаром з’являться нові речі та нові люди. Якщо ми докладемо зусиль.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
