Один чоловік все життя тяжко працював. Він у всьому відмовляв собі, він збирав і збирав, зі страху перед життям. Набагато впевненіше почуваєшся, якщо в тебе є капітал, чи не так? І потім можна насолодитися безтурботним спокоєм і жити у достатку. Потім. Цей чоловік купував золоті зливки і ховав у схованці. Він діставав іноді зливки і дивився на них.
І тішився. І почував себе забезпеченим. Колись він заживе в достатку! Колись, потім. І злодії вкрали його золото. Цей чоловік страшенно плакав над розореною схованкою. Мимо проходив буддійський чернець, – він спитав про причину горя та сліз.
Чоловік розповів: золоті зливки вкрали! Все, заради чого він працював, економив, все, що давало радість і надію… Дивись, мій схованок порожній, злодії все забрали! Буддійський чернець порадив: мовляв, перестань так зневірятися. Ти візьми цеглу, загорни в позолочений папір і уявляй, що це золото.
Яка різниця? Ти все одно не користувався своїми грошима, зливки просто лежали в ямці. І ти дивився на них. Ось і дивись далі, зовсім нічого не змінилося… Це жорстока порада. Але так і є. Те, чим ми не користуємось, те, що ми відкладаємо на потім, те, що ми намагаємося берегти для туманного майбутнього, нам не служить. І золото перетворюється на каміння, а в ямці опиняємось вже ми. Коли приходить це дивне “потім”.
Жити треба зараз. Не надто відкладаючи на “потім”. Гроші, які нам не послужили, молодість, якою ми не насолодилися – все це може безповоротно зникнути.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
