загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Дотримуватись в усьому міри та бажати людям добра. 100-річна жителька Кіровоградщини розкрила секрет свого довголіття

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Пережила Голодомор, Другу світову війну, виховала п’ятьох дітей, має 12 онуків, 16 правнуків і дві праправнучки. Жителька села Черняхівка Кропивницького району Надія Котовська відсвяткувала сторіччя. Говорить, секрет довголіття – це знати міру у всьому, поважати людей, не боятись роботи. Суспільне розповість, як вітали довгожительку. Сто років виповнилось Надії Котовській з села Черняхівка Кропивницького району.

З днем народження її вітала родина. Жінка має п’ятеро дітей, 12 онуків, 16 правнуків і дві праправнучки. Один син помер. Прокидається о шостій ранку, дотримується міри у всьому та бажає людям добра. Такий має секрет довголіття, розповідає жінка. "Я всіх поважала, мене ніхто не ображав, мене всі поважали. Я жаліслива людина – мені всіх шкода".

Надія Котовська пережила Голодомор і Другу світову війну: "Коли я була молода, була війна, тільки народилася – Голодомор. Нас розкуркулили, зруйнували паркан, ні курку, нічого не можна було тримати". Згадує, як нацисти окупували село і як його звільнили: "Була облава, сестра була сама вдома. Ми всі ховалися, а її забрали поліцаї, не випустили і відправили на три роки в Німеччину.

Вона якось вижила там, приїхала додому, слава Богу. Якраз на Різдво, у Святий вечір в село зайшли наші солдати". День, коли закінчилась війна, пам’ятає до дрібниць: "Ми працювали на полі коровами, це було навесні, 9 травня. Приїхав хлопчина і кричить: – "Жінки, випрягайте корів, пускайте пастися в череду.

Йдіть, війна закінчилася". Ми як почали плакати, це так було радісно". "У нас є взагалі традиція – 7 січня, незважаючи на будь-які обставини, ми збираємося усією родиною. І звичайно, на день народження бабусі, – розповіла онука Ольга Касьян. – А ще вона дала мені ім’я. Коли мама поїхала в пологовий, бабусі наснився сон, що маленька дівчинка повзе по віконцю, і вона каже: Оля, Оля, йди до мене". І мене назвали Олею".

Джерело:
До списку новин