З 2014 року чопівчанка Марія Миколаївна Іваньо плете шкарпетки для військових ЗСУ. За 9 років виготовила вже близько 900 пар. Жінці 85 років, вона пенсіонерка, раніше працювала вчителькою української мови і літератури у Чопській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1. — Коли на нас вперше напала Росія і почалися всі ці страшні події у 2014 році, хлопці із Чопа, роздягнуті, в кросівках їхали захищати Україну. І я вирішила в’язати шкарпетки, щоб вони там не мерзли, — розповідає Марія Іванівна.
З того часу вона обігріла ноги сотням захисників. Робота над однією парою займає 2-3 дні. Взимку жінка більш продуктивна, бо дні короткі, вечори довгі і їх можна заповнити рукоділлям. Влітку ще й встигає на дачі поратися, має там городину, тож часу на плетіння менше. Пряжу для Марії Миколаївни приносить все місто і жителі навколишніх сіл.
Готові нитки відразу йдуть у роботу, а якщо вживані вовняні в’язані светри треба точити, то цю роботу волонтерка доручає сусідкам по під’їзду. Вони потім приносять готові клубочки і їх пані Марія використовує.
Окрім шкарпеток жінка плете кольорові домашні капчики і дитячі «топаночки». Дизайн вигадує сама і щоразу виріб виходить іншим. Військовий одяг повинен бути стриманих відтінків, теплим, щільним і витривалим.
До готових шкарпеток жінка кладе подарунок — цукерку або дитячий патріотичний малюнок. Їх регулярно постачають учні і колеги зі школи, в якій раніше працювала вчителька. Після цього готові вироби забирають волонтери, додають до сформованих посилок і відправляють на фронт. Не раз із передової потім приходять у відповідь листи подяки. Або ж хлопці телефонують, бо особисто знають Марію Миколаївну.
Багато з них — колишні учні. Волонтерка каже, що пишається своїми випускниками. Хоче бути корисною, тому допомагатиме українській армії, допоки вистачить здоров’я. І з нетерпінням чекає всіх захисників додому з перемогою. Лариса Липкань, Varosh, Фото – Каріна Асад
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
