78-річна Марія Чернуха повернулася до селища Лісного на півночі Харківської області після курсу психологічної реабілітації. Нині жінка знову вчиться боротися зі стресом через постійні обстріли та розбите житло. "Виходили вранці — вже дахів немає".
У перші тижні повномасштабного вторгнення Марія Чернуха ховалася у підвалі.
"У підвалі ми жили, коли почалися бомбардування 24 лютого 2022 року. У підвалі були й дорослі, й діти, й люди з інвалідністю. Виходили вранці — вже дахів немає. Ми тут пробули більш як 20 днів. Так досиділися, що діти розійшлися, роз’їхалися, але вже було нічим. Машини всі згоріли", — згадує пенсіонерка.
Нині вона не спускається до укриття під час тривог: "Тривогу нам не чути, я слухаю по радіо тривоги. Немає сенсу йти. Зараз такі ракети, що б'ють до нуля. Я йду, де стіна товстіша, сідаю на стілець. Вони зараз по нас не б’ють, а б’ють по Циркунах, Козачій Лопані — це кілька кілометрів від нас".
Торік з Лісного, яке розташовується за 20 кілометрів від кордону з РФ, Марію вивіз онук-військовий на танку. Понад рік жінка жила у Харкові, де проходила курс психологічної реабілітації. Повернутися додому вирішила 2 місяці тому. Нині Марія живе у пошкодженій обстрілами квартирі.
До свого приватного будинку жителька Лісного не може потрапити через замінованість території. На диванах в оселі Марії Чернухи — уламки від снарядів, вікна повилітали під час вибухів. "На вікна плівку повісили, цвяхи забиваю. Сьогодні мають привезти безплатний хліб, сушу сухарі. Цілий місяць хліба тут не було. Уламки збираю, вже викинули пів відра. Речі у шафах погнили, повикидали речі, залишилися тільки ті, що на похорон".
Марія Чернухажителька Лісного "Обстановка дуже тяжка. Хоч би шпалери чи що-небудь зробити, щоб не таке страшне було. Розетки повиривало. Балкон знесло — вода стоїть, тому що заливає тепер. Як мені жити тут? Бахкають. Мені нікуди хворого сина забрати", — говорить жінка. Після повернення додому моральний стан Марії знову погіршився.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
