Якщо я прикрашаю свій дім ялинками, гірляндами й лампочками, але не розумію сенсу Різдва, то я не більше, ніж декоратор. Якщо я працюю з ранку до вечора на кухні, готуючи кілограми тортів, тістечок і особливих страв, запрошую гостей за ідеально накритий стіл, але при цьому в моєму серці немає радості від народження Ісуса, то я не більше, ніж кухар.
Якщо я працюю в благодійних організаціях, співаю пісні в будинках престарілих та всі свої заощадження віддаю на благочинність, але при цьому не маю любові до своєї сім’ї, то все це безглуздо. Якщо я прикрашаю ялинку блискучими ангелятами й зірочками, беру участь у багатьох святах і співаю в хорі, але не прийняв у своє серце Ісуса, тоді я не зрозумів, у чому головний сенс Різдва.
Любов до Бога зупиняє роботу на кухні для того, щоб обійняти дитину. Любов дружелюбна, незважаючи на стрес і брак часу. Любов не заздрить красивому будинку інших і кольору підібраних серветок. Любов не кричить на дітей за те, що вони «бігають під ногами». Навпаки, вона вдячна, що вони є, і що вони можуть бігати біля нас. Подарунки забудуться й затруться, торти будуть з’їдені, різдвяні ялинки – викинуті. Але подарунок Бога на Різдво в Ісусі Христі залишиться назавжди! Не забуваймо суті й причини різдвяних свят!
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
