Давній рецепт помічної мазі передала Світлані Кальковій з Луцька її бабуся. Щоб на сезон зварити ці ліки, жінка заготовляє кілограмів двадцять каштанів. Передає готовий крем не тільки в усі куточки України, беруть його у Польщу, Італію, Чехію... Про це повідомляє Вісник і Ко. Бабусю Світлани Калькової ще під час Другої світової війни депортували з рідного села Люблінського воєводства Польщі.
Спочатку родину вивезли до Херсона, згодом вони переїхали на Волинь, щоб бути ближче до рідної землі. І осіли в Луцьку. "Бабуся була дуже доброю, віруючою, – згадує світлий образ рідної людини внучка Світлана Калькова. – Усе життя вона продавала в церкві свічки. І навіть коли за десять років до смерті стала сліпенькою, все одно ходила до храму. За життя похоронила трьох з чотирьох дітей, які померли у молоді роки. А бабусі Бог дав довгий вік – 96 літ.
Після інсульту була в лікарні і дуже просилася додому. У вівторок виписали, а у четвер 26 травня, п’ять років тому, померла, перед великим святом". Своїм онукам Ніна Микитівна Байбак у спадок залишила як велику родинну цінність польську Біблію і старовинний посібник з народної медицини, теж польською мовою. Саме у цій книжці-лікувальнику бабуся після війни відшукала рецепт унікальної мазі, яка допомагає при геморої і загоює криваві рани на п’ятах. Вилікувалася сама Обережно гортаю пожовклі сторінки цієї польської книжки з дрібненьким шрифтом. Разом зі Світланою шукаємо рецепт тої мазі, але їх тут сотні.
«Не раз її переглядала, але щось не можу знайти», – каже Світлана. Бабуся знала напам’ять, як приготувати крем, тож у книжку рідко заглядала. "Я допомагала, різала каштани, бо то дуже тяжко, а бабуся чотири години варила мазь, – розповідає пані Світлана. – Не знаю, чого вона стала її робити, я не чула, щоб вона мала ту болячку. Пам’ятаю, завжди до її хати приходили люди, бо вміла вроки скидати, льон спалювати від головного болю. Та найчастіше брали цю мазь. І я себе нею вилікувала. Після народження двох дітей дуже мучилася гемороєм, – зізнається жінка, – то поширена хвороба в породіль.
Чим не лікувалася, не помагало. І коли я на собі спробувала цю каштанову мазь, то як на світ народилася". Відтоді ось уже 35 років Світлана Калькова готує цю мазь з каштанів, скипидару, свинячого смальцю. Професія жінки зовсім не пов’язана з медициною, працює лаборантом-апаратником на підприємстві «Луцьктепло». Але люди вірять їй і просять допомоги. Мазь замовляють далекобійники, таксисти, пенсіонери, які часто страждають цією делікатною хворобою.
Передають крем на фронт Коли Світлана написала про бабусин крем в Інтернеті, то звертаються звідусіль. Показує мені у своєму телефоні вдячні слова від зовсім чужих людей. «Шишка пропала, дякуємо вам за чесність», – написала жінка з Дніпра.
«Набагато краще, ніж було. Мазь дуже помічна, шишка була довга, за кілька днів припухла», – то вже відгук з Херсона. Мазь допомагає ще й при тріщинах на руках і п’ятах. Світлана пригадує, як в одного знайомого п’яти кровили, та коли кілька разів помастив каштановою маззю, рани швидко затягнулися. Розповідає і про знайому, яка без знеболювальних не спала, а як лише раз використала мазь для геморою, то добову зміну на роботі без болю відпрацювала.
"А як почалася війна, то хлопцям на фронт каштанову мазь беруть – замовляв лікар, який їхав на війну, – каже Світлана Калькова. – Так одне одному люди переказують. Навіть після смерті бабусі приходять і просять її помочі, бо не всі знають, що вона померла".
Пані Світлана щиро шкодує, що не записала від бабусі рецепт іншої мазі, яка гоїть рани. Років десять тому у Світланиного чоловіка нога стала гнити від укусу комара. Бабуся зварила мазь – і рана швидко затягнулася! Світлана знає, що у складі є жир, живиця, масло, а от норму і процес приготування не пам’ятає. На жаль, так і пішов той лікувальний секрет разом з бабусею у могилу. Бажаєте дізнаватися головні
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
