загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

«Для кого тобі чепуритися?»: як раніше жили і кохалися українки 40+

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Етнологиня, кандидатка історичних наук, авторка книжок про традиційну культуру, авторка подкасту «Як ми кохалися» Ірина Ігнатенко розповідає, чому раніше жінка після 40 вважалася «бабою», чи мала вона коханця і що від неї вимагало суспільство, пише Громадське Радіо.

«Ти не мала права чепуритися, бо для кого?» Тобто до 40 жінка вже була бабою. Це означало, що змінюється її поведінка в багатьох аспектах. Жінці вважалося абсолютно непристойним багато чепуритися. Суспільство говорило: для чого треба чепуритися? Для того, щоб приваблювати хлопців, чоловіків. Щоб вийти заміж, і тільки так ти можеш підвищити свій соціальний статус. І тільки так ти можеш народжувати.

Тому що секс без шлюбу був аморальним, був неможливим, і розглядався секс тільки, фактично, для відтворення роду. Якщо жінка трошечки намагалася приділити увагу зовнішності — це засуджували. Могли підозрювати, що в неї з’явився коханець. Для жінок старшого віку колористика одягу змінювалася: в темних кольорах, без прикрас і намиста.

Якщо жінка в старшому віці народжувала дитину, її дитину називали «бабичем», бо це народила «баба». З цього сміялися, кепкували, що такі старі, а ніяк цієї справи не залишають. Тут ніби і можна було жити статевим життям за бажання, але треба було «не залетіти».

Бо люди починали глузувати, сміятися, що це вже неподобство. Вдовцям було непристойно навіть сходитися. Бо для чого ви сходитеся? Ви вже старі. Секс з одного боку розглядався як нечиста справа, дещо непристойна. Найвищий статус був у жінок 40+. При умові, що вона була заміжня, в неї були діти, онуки, вона була господиня.

Молодих вдів, покриток, та тих, хто вибилися з цього «нормального» життєвого сценарію, вік не рятував. Жінка ставала авторитетною цензоркою, розпорядницею, людиною, яка дивилася, чи виконуються традиції, могла повчати, контролювати… Жінка — переважно свекруха, тому що патрилокальна система: коли хлопець приводив свою молоду дружину до батьків, і, як правило, доживали і доглядали батьків молодший син зі своєю дружиною.

Але свекруха мала авторитет, була розпорядницею продуктів. Вона готувала, і хто скільки з’їсть — залежало від неї. Народна культура завжди вчила, що треба ставитись з повагою до старших людей. З іншого боку, діти були економічно залежні, тому їм було вигідно слухати своїх батьків. Старші люди стояли на межі між життям і смертю.

Відповідно, скоро перейдуть у статус «дідів», пращурів, охоронців роду. І не можна старого дуже злити. Тому що, якщо ти його будеш не доглядати — то він (вона) помре і тобі помститься. Домашнє насильство У народній традиції ця тема замовчується. Це тема досить нова для публічного дискурсу. Жінки були поставлені в умови, що «все одно ти будеш винна».

Тому легше було мовчати, щоб просто ніхто не знав. Чи були наші предки «дуже моральні»? Це дуже важка тема. З одного боку, зараз йде прославлення, ідеалізація і романтизація нашої історії і культури. Це зрозуміло і дещо виправдано, бо Україна довгий час не мала незалежності. Нам потрібно було показати, що українці — самобутній народ з особливою культурою. Це романтизація чи ідеалізація у 19 столітті в колі інтелігенції…

Будь-які підваження устоїв традиційної культури не сприймалися, тебе могли звинуватити, як зараз «в роботі на Москву» і так далі. Треба розбирати кожну традицію окремо. Якимись ми дійсно можемо пишатися, вони нас гуртують, але якісь вже є застарілі, а подекуди просто навіть злочинні.

До списку новин