
У місті на Кіровоградщині волонтерські центри облаштували в закладах культури. Запустили одразу чотири цехи допомоги армії. У гурті – рідні військових, небайдужі місцеві та переселенці. Про Помічників із Помічної читайте у матеріалі Точки доступу. Палац культури, Будинок культури та музична школа в Помічнянській громаді за сумісництвом – волонтерські хаби.
Тут плетуть сітки, шиють теплий одяг, сушать вітамінні чаї та готують смаколики. Син Світлани Рокожиці – кадровий військовий. Ми в’яжемо сітки для ЗСУ. Так як у мене син – військовослужбовець, мені хочеться хоч щось зробити для армії. Якщо я буду тут в’язати, значить я збережу чиєсь життя, хоч одного, хоч двох бійців – це буде дуже добре. Цей волонтерський осередок об’єднує близько шести десятків людей, – говорить очільниця спільноти "Волонтерра" Оксана Кириченко.
У багатьох із них рідні на фронті. Вона чекає з війни одразу кількох родичів. У мене з рідних – син та двоюрідний брат на Авдіївському напрямку. Зять, теж воює, але не геть так далеко, і племінник. Тобто в мене в сім’ї дуже багато військових.
Так, є чимало з родин військових, а є ті, хто просто хочуть допомагати. Хто не може сидіти, склавши руки і просто чекати, поки цю перемогу хтось здобуде і війна закінчиться. Оксана Кириченко додає, що волонтери і готують, і печуть, і роблять напівфабрикати. У меню: вареники, налисники, випічка. Сітки здебільшого плетуть переселенці та місцеві, яким за 60 років. Дуже вдячна тим людям, які доєднуються до цієї роботи. І великі замовлення віддаємо. В нас Валентина Коротка курує цими сітками.
А це – "пекельня кухня", – жартують господині. Тут готують для захисників, які бувають в громаді, та військових на передовій, – розповідає Наталія Дядечко.