загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Теплі шкарпетки та кавери для шоломів: як харків'янки з пенсії допомагають бійцям Нацгвардії

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Пенсіонерки з Харкова Лариса Григорівна та Світлана Марківна передають бійцям на фронт теплі шкарпетки, кавери для шоломів і засоби гігієни. Обидві живуть на Салтівці. Зв’язок із військовими Національної гвардії України тримають через волонтерів. Речі для бійців купують за гроші зі своєї пенсії. Понад 40 років викладала російську мову й літературу — нині допомагає військовим: історія пенсіонерки з Харкова 85-річна пенсіонерка Лариса Григорівна витратила тисячу гривень на шкарпетки для військових під час новорічних свят.

Її дочка Анна від початку повномасштабного вторгнення допомагає військовим і тримає зв’язок з харківськими волонтерами. Від неї пенсіонерка дізнається, що саме потрібно нині на передовій. "Зараз дуже холодно — мороз. Ми з донькою думали, що можна зробити. Я весь час нервую, що не можу нічого зробити, не можу їм допомогти. 1000 гривень — це з моєї пенсії. Плакала потім, що у мене так мало цих папірців. Пенсія у мене хороша, я ж учитель, але багато витрачаю на ліки, на мазі", — говорить пенсіонерка.

"Буду економити й ще хлопцям щось передам. Солодке я люблю, багато їм. У мене завжди у сумочці ліки й шоколад. Ось на солодкому і заощаджуватиму. Я не можу нашим рідним людям, нашим хлопцям не допомогти. Вони всі для мене, як онуки", — каже Лариса Григорівна. Пенсіонерка має 43 роки вчительського стажу. Усе своє професійне життя викладала російську мову та літературу.

"Ми все життя вчили російську мову. Читала багато російської літератури. Моя бабуся навчила мене розмовляти українською мовою. Вона з Харкова. Коли я була маленькою, то мало люди розмовляли українською. Але були магазини, там усе було українською. А потім все закінчилося, була русифікація", — говорить Лариса Григорівна. Жінка народилася в російському Серпухові Московської області, але вся родина — українці.

"Співали українські пісні у родині маминих батьків. У діда було декілька братів, а бабуся дуже смачно готувала, тому збирались брати з родинами та співали. Мама співала завжди, коли щось по дому робила. Я й досі роблю невеличкі концерти з Youtube — ставлю улюблені пісні оперні та українські", — говорить Анна.

Джерело:
До списку новин