У день, коли квітне бузок по садах України, коли червоні, мов кров, тюльпани рясніють під кожним вікном господи, коли родини збираються до гурту, щоб бути ріднішими, а сонячне небо посміхається до нас і дарує тепло – ми з щемом у серці згадуємо і вшановуємо тих, хто подарував нам це мирне життя.

Вам, дорогі ветерани, сьогодні низько вклоняємось до землі. До землі, на якій ви сходили кожну стежину, яку вкрили кістьми ваші фронтові побратими, яку скропили кров’ю ті, хто боронив рідну землю заради своїх дітей, заради нас.

Сини українські, будьмо вдячними нащадками своїх дідів-прадідів! Вічна пам’ять тим, хто поліг у боях або вже не дожив до цих днів! Вічна слава тим, хто живе! Вічна вдячність усім, хто зі зброєю в руках ішов у бій, хто боронив землю від ворога в тилу, хто став дитиною війни!

Земля українська прийняла сльози матерів, дружин, сестер, дітей… Спомин про усіх вас, ветерани, учасники Великої Вітчизняної війни, нам завжди будуть нагадувати травневі квіти, що проросли від тих сліз. Тому, мабуть, не випадково квітнуть червоні тюльпани по землі українській – це символ пам’яті про вас. І пахне бузок – як символ миру і спокою під рідним небом.

Шановні ветерани, здоров’я вам, дожити до 100 і більше літ, миру і спокою над землею, любові рідних і близьких, поваги синів-дочок землі української. Ми в боргу перед вами за мирне небо, за жовте колосся, за хліб на столі, за спокій в душі.

Вклонімось вам до самої землі, Землі, яку ви захистили, В якій багато хто лежить, А декого й не знайдені  могили.

В цей день вітаємо вас всіх, Хто з нами залишився по ці пори, Із Перемогою! Нехай минає горе Домівки ваші. Хай лунає сміх, І будьте ви ще років сто здорові!

Зі святом, дорогі ВЕТЕРАНИ!

З Днем Перемоги, рідні наші!