ЯК ЯЦЕНЮК З РОЗЕНКОМ НАМ ПІДСУНУЛИ «МУЖИЦЬКУ АРИХМЕТИКУ», або Чому я не прошу субсидії?
Колись чудовий народний письменник Степан Васильченко написав геніальне оповідання «Мужицька арихметика», сповнений природної мудрості й соковитого гумору нашого народу. В цьому коротенькому оповіданні стільки сарказму на адресу тодішнього соціального стану суспільства, коли Україна була в складі царської Російської імперії!..
Цей твір сплив у пам’яті, коли я спробував за допомогою могутніх сучасних інформаційних технологій віднайти відповідь на запитання: хто з пенсіонерів має право на отримання субсидії для сплати вартості комунально-побутових послуг і за якими критеріями визначається розмір субсидії. Можна було б довго й нудно розписувати все, що з цього питання понаписували Яценюк з Розенком у безлічі постанов, підзаконних актів, поправок до них та поправок до поправок, а також роз’яснень і коментарів до роз’яснень. Але я цього робити не буду. Скажу лише, що те одне-єдине слово, яким би я замінив усю ту творчість наших можновладців, не належить до нормативної лексики…
Багато років тому, коли я ще був зовсім молодим, мій колега по редакції під час неймовірно довгих і нудних засідань і неоковирних «проповідей» директора видавництва, зазвичай, терпляче мовчав, але десь на сороковій хвилині не витримував і голосно виголошував: «Жуть!..» Директор визвіриться, але аудиторія вже його не слухає, а лише тихенько сміється і поглядами симпатизує дотепності товариша.
Тож замість ненормативної лексики я тут вживу цей вираз: «Жуть!» – та сподіваюсь, що мої читачі пробачать мені застосування іншомовного слова.
Але повернімося до «Мужицької арихметики» Степана Васильченка. Якщо пам’ятаєте, там зарозумілий монопольщик Василь Іванович вирішив поглузувати над мужиками, давши їм почитати …задачника з арифметики!.. Селяни уважно слухали, як Антін по складах читав: « "Крестьянин обязался перевезти из города 50 ламп с тем условием, чтобы за каждую доставленную в целости лампу платили ему по 5 коп., а за каждую разбитую высчитывали с него по 1 р. 20 коп. При перевозке 3 лампы разбились. Сколько заработал крестьянин за доставку ламп?"
Як «розв’язували» ту задачку селяни, переповідати не будемо, але сама суть «мужицької арихметики» дуже розлютила монопольщика, який відібрав у Антона свою книжку й пішов геть під сміх селян. А розлютила вона монопольщика не лише тим, що не він над мужиками, а мудрі селяни над панком посміялися, а насамперед тим, що вони замірились на його неправедні багатства.
У бувальщині на тему субсидій монопольщиком виступає влада, де тарифи й норми споживання комунально-побутових послуг визначають монополіст «Водоканал», монополіст «Теплоенерго», монополісти «Київенерго», «Львівенерго», «Харківенерго» і т. д і т. п. Над ними нібито стоїть Кабмін, але коли виникає природне запитання: з якої стелі беруться тарифи та норми споживання, влада в особі прем’єр-міністра відхрещується від прямої відповіді і відфутболює нас до якогось (чи якоїсь) загадкової НКРЄ, котра, як запевняв Яценюк, йому не підконтрольна. У читача може виникнути запитання: а що ж це таке за НКРЄ. Не будемо заглиблюватися, адже сам уряд боїться НКРЄ, а наші «народні» депутати з цим мовчазно погоджуються, тож краще вдамося до нашого рятівного – Жуть!..
Отже, всі ці монополісти на ринку комунально-побутових послуг, не кажучи вже про «Жуть» (НКРЄ), страшенно нервують, прямо скаженіють, коли хтось там із простих споживачів насмілюється запитати, як ті тарифи вирахувані і звідки взялися норми споживання, а вже пенсіонерам годі й мріяти, щоб до них опустився із своїх висот «Водоканал», «Теплоенерго» або «Жуть»…
Мільйони громадян України, в тому числі й пенсіонери бачили трансляцію засідання Верховної Ради, на якому рожевощокий Павло Розенко потрясав бланками заяви та декларації про доходи й з гордістю доповідав про те як здорово спрощена тепер система надання субсидій. Дехто із депутатів-новачків навіть плескали в долоні. Це ж таки й справді – казкові зміни настали: простий смертний відтепер може взагалі нікуди не ходити, а лише заповнити два бланки й надіслати поштою – все! Бурхливі оплески, що переходять в овації.
Ну, а коли рожевощокий Арсен Яценюк ще й похвалився, що під його мудрим керівництвом тепер навіть скасовані обмеження при наданні субсидій, а саме: ні наявність автомобіля чи навіть цілого автопарку, ні наявність кількох квартир чи будинків, дач – не можуть бути приводом для відмови в призначенні субсидії – коли в залі парламенту прозвучали ці бадьорі слова веселого прем’єра, нардепи багатозначно переглянулися.
А я сказав: «Жуть!» – бо якось ніяково стало мені за нашу нібито соціальну державу… Соціальну – бо так сказано в статті 1 Конституції України, а «нібито», оскільки я зі своєю скромною пенсією не маю іншої квартири, не маю дачі, не маю будинку, не маю автомобіля, а тим більше – цілого автопарку, і при цьому я не користуюся субсидіями, а тепер виходить, що субсидії отримають і ті, хто володіє всіма вказаними багатствами.
Зустрів у дворі знайомого пенсіонера, який спробував оформити субсидію.
– Ледве оце додому причвалав, – скаржиться, витираючи піт з чола, – подавав, документи на субсидію. В черзі стояв з шести годин ранку…
– Так багато бажаючих?
– Та чимало! Але не тільки ж це! Працівників, які розглядають і розраховують, мало, а часу на кожного заявника треба багато. Дуже повільно черга просувається.
– Ну, тепер же порядок призначення субсидій спростили, там же всього два папірці – і все! Хіба не так?
– Та воно так, але тільки по телебаченню. А на ділі – повна ж… (жуть!).
Хоча відомство Розенка запевняло, що кожен легко заповнить заяву та декларацію, самостійно розібратися в "максимально спрощених" документах абсолютна більшість не змогла (признаюся чесно: я, маючи дві вищі освіти, не зміг би запевнити, що все правильно зрозумів у тих розенківських «бамагах») не допомогла навіть надіслана разом з бланками інструкція щодо їх заповнення. Тому тисячі громадян кинулися до органів соцзахисту, і бійки в чергах до соцпрацівників стали таким собі антиподом тій ейфорії, яка супроводжувала тріумфаторські промови пана міністра в парламенті.
По-перше, якби, скажімо, моя дружина заповнила б ті бланки на своє прізвище, то її б змусили принести завірену нотаріусом довідку про те, що особа, на яку відкрито особовий рахунок на квартиру (тобто я) довіряє їй здійснювати всі комунальні платежі. Більше того, бажаючим оформити субсидію (якщо вони не є особою – власником рахунку) доводиться обходити всі комунальні служби (водоканал, ЖЕК, тепломережа та ін.) для перереєстрації особового рахунку. І далеко не у всіх підприємствах ця послуга безплатна. У деяких облгазах чи міськгазах таку процедуру необхідно завірити нотаріально, а це – як мінімум 250-300 грн. Отже, людині треба викласти чималу суму на переоформлення особового рахунку. І це при тому, що жодної гарантії вона не має - чи – нарахують їй субсидію, чи ні, і якою буде її розмір. Чомусь про такі нюанси оформлення субсідіі влада промовчала.
Чиновники – народ винахідливий. Аби полегшити собі роботу, вони здатні на різні рацпропозиції. І ось уже в деяких областях, щоб допомогти соціальним працівникам впоратися з напливом бажаючих отримати "знижку" від держави, вирішили залучити до збору документів представників комунальних підприємств. Громадянин може заповнити вдома ті сумнозвісні два бланки, а потім віддати їх комунальникам, щоб ті віднесли до органів соцзахисту. Але тут виникає питання – а де ж гарантія, що передана в руки "невідомо кому" конфіденційна інформація (хто прописаний в квартирі, де працює, сума доходів, останні придбання, банківські вклади і т. п.) дійде саме до відділу субсидій, а не опиниться у шахраїв? І це не голослівні припущення: ажіотажем з оформленням субсидій уже скористалися заповзятливі громадяни. Біля управлінь соцзахисту з'явилися "посередники", які за винагороду обіцяють допомогти «заповнити папери і передати їх потрібному соцпрацівнику, який гарантовано призначить субсидію».
Кажуть, проблеми виникли саме з податківцями, які не поспішають надавати соцпрацівникам відомості про громадян, а хочуть, щоб заповнені декларації надходили до них на перевірку
Мінсоцполітики після того, як ейфорія від самолюбування змінилася сумною картиною черг та неблагозвучними відгуками («жуть»), тепер скромно мовчить, не поспішає рапортувати, скільки громадян уже змогли продертися через "нетрі" формальностей і подали заяви на субсидії. Відсутні також офіційні дані про те, скільком із громадян, які звернулися, вже призначено субсидію. Жителі багатьох областей, які подали документи на субсидію за спрощеною формою ще на початку квітня, досі не отримали відповіді – чи надається їм знижка, чи ні. Тут уже спитати треба не з Мінсоцполітики, а з інших державних органів, бо через неузгодженість з ними органи соцзахисту не можуть перевірити інформацію, яка міститься в заяві та декларації про доходи.
Як повідомляє Мінсоцполітики на своїй сторінці в Facebook, рішення про призначення субсидії приймається протягом десяти днів після того, як буде перевірена достовірність зазначених даних. Для цього соцпрацівники повинні зажадати інформацію:
1) від постачальників комунальних послуг – про тарифи;
2) від ЖЕКів – про прописаних в квартирі осіб;
3) від податкової та Пенсійного фонду – про доходи претендентів на держдопомогу.
Слід урахувати, – пише журналістка Олена Богун, – як запевняють у Мінсоцполітики, вони не будуть ділитися відомостями, зазначеними у заяві та декларації. "На запит органу соціального захисту населення Державна фіскальна служба надає інформацію про доходи громадян. При цьому надання будь-якої інформації в ДФС не передбачено", – уточнюють у відомстві. Тож проблеми виникли саме з податківцями, які не поспішають надавати соцпрацівникам відомості про громадян, а хочуть, щоб заповнені декларації надходили до них на перевірку. Це дасть можливість фіскалам отримати доступ до відомостей про фінансовий і майновий стан українців.До речі, в тих областях, де податківці більш "згідливі", проблем з призначенням субсидій немає. Наприклад, у Сумській області більше 20 тис. сімей подали документи, правда "знижку" отримали тільки 1 тис. заявників. "Решта документів обробляються", – уточнив директор департаменту соцзахисту населення Сумської ОДА Михайло Дубровський. На Львівщині за субсидіями звернулися 50 тис. сімей. "Органи соціального захисту населення тісно співпрацюють з іншими організаціями щодо отримання інформації для нарахування субсидій, у тому числі і з фіскальною службою. За спрощеним порядком станом на 15 травня цього року призначено субсидію 15 тис. сімей", – заявив директор департаменту соцзахисту населення Львівської ОДА Василь Мартиняк. Тож проблема, судячи з усього, саме у відсутності комунікації між органами соцзахисту та податкової. Це питання легко можна було б вирішити на рівні Кабміну, прописавши порядок їх взаємодії, але уряд не поспішає це робити.
Втім, чиновники заспокоюють українців – звернутися за субсидією можна до кінця червня, причому нараховувати її будуть "заднім числом", з 1 квітня. Правда, при цьому вимальовується досить-таки заплутана схема. Спочатку люди заплатять за житлово-комунальні послуги по "повній програмі", а потім, якщо їм таки призначать субсидію, то в наступному місяці їм прийде платіжка з урахуванням "знижки" і переплати за попередній місяць. Розібратися в цифрах українцям буде непросто, що дасть можливість підприємствам-постачальникам послуг "малювати" у квитанціях будь-які суми. І навряд чи середньостатистичний споживач помітить, якщо водоканал чи ЖЕК "випадково" забуде повернути йому кілька десятків гривень.
Я вже писав, як мене «обчистили» працівники Пенсійного фонду, зрізавши розмір моєї пенсії на 268 гривень. Виявилось, помилково вважали мене працюючим пенсіонером, хоча я вже дев’ять років не працюю. І таких, як я, по Україні 20 тисяч, в тому числі в Києві 13 тисяч. Тож замість 1768 гривень мені в квітні принесли лише 1500. Після того, як я в районному відділенні ПФУ надав усі документи, котрі підтверджують, що я давним-давно вже не числюся серед працюючих, мені сказали, що ті гроші, які з мене утримали, повернуть мені… в липні. «Чому аж у липні? Чому не в травні? – запитав я. «А тому, що наша бухгалтерія перевантажена і не встигає зробити перерахунок». Утримати з 20 тисяч пенсіонерів вони встигають, а повернути – не встигають!
Але й це ще не все. У травні мені принесли 1502 гривні, тобто зрізали пенсію вже не на 268, а «тільки» на 266 грн. – і жодних пояснень! Скільки принесуть у червні – невідомо.
Жуть!..
Тож я вирішив так: я ще живий без ваших субсидій, дасть Бог, і далі ще без них проживу. Бо після інсульту стояти в чергах із-за жалюгідної яценюківської подачки – це себе не поважати! Бо знайти правду в перевантажених бухгалтеріях Пенсійного фонду – наївні сподівання. Бо раптом мені в червні принесуть втричі більшу пенсію!.. А я в декларації вкажу не ті доходи. І тоді, як грізно попереджають всі ті розенківські «бамаги», з мене утримають суму виплачених субсидій у подвійному розмірі!.. Тож я не хочу «заробляти» на субсидіях, як той мужик на лампах…
Тим, у кого кілька будинків, квартир, автомобілів і дач я щиро кажу: я вам не заздрю. Заощаджуйте грошики, на здоров’я! Але не поспішайте з оформленням субсидій. У нашої влади вистачило часу й сил на красиві та ефектні новації та обіцянки щодо спрощеної системи, але в неї, як у тих київських бухгалтерів із ПФУ, може не вистачити сил, щоб дотримати слова. І тоді й ви можете ненароком зіштовхнутися з «мужицькою арихметикою».
Олег КРАВЧЕНКО,
ветеран праці.
23 травня 2015 року.