Карантин на Донбасі: історії про подвійну ізоляцію

Через спалах коронавірусу пропускні пункти на Донбасі закриті в обидва боки. До карантину щомісяця їх перетинали понад мільйон людей. Тепер деякі люди опинилися в дуже скрутному становищі.

Найсильніше закриття пунктів пропуску вдарило по важкохворих. Тих, хто лікувався на підконтрольній Києву території.

Інші люди також пересувалася через важливі побутові потреби: доглядали літніх батьків, допомагали їм по господарству, привозили продукти або ліки. Такі прості, але вкрай важливі речі тепер недоступні.

Як ті, хто не можуть тепер виїхати або поїхати в "ЛНР" і "ДНР", дають собі раду зараз.

"Так хотіла до бабусі"

У дитинстві 17-річна українка Олеся кожні вихідні, а то й на все літо, їздила до бабусі в непідконтрольне нині Києву селище неподалік Маріуполя. Там в неї, окрім бабусі, ще є тітка, сестри і брат.

Через війну вона не бачила рідних 5 років. Наприкінці минулого року мати нарешті дозволила дівчині побувати "по той бік".

"Довго вмовляла маму дозволити мені поїхати, але вона дуже переживала. Мені довелося навіть підключати тата, щоб вмовити її. Зрештою моя взяла", - розповідає дівчина.

Читайте також: Пенсіонери з окупованих територій отримають гроші в повному обсязі після карантину – Пенсійний фонд

Шлях туди чекає довгий і нудний, так що без води й перекусів краще не практикувати, веде далі вона. Особливо вода потрібна влітку, адже сидіти в машині годинами дуже важко. Дороги розбиті. Блокпостів там два: на початку села і в кінці. "Перший без користі. Іноді там буває велика черга, але в основному все проходить швидко. На другому - все так само, кількість машин буде залежати від швидкості першого".

"І я була готова вистояти всі черги, щоб потрапити до моєї бабусі. Знайшла нових друзів і спілкуюсь з ними до цього дня, на жаль, тепер лише онлайн", - розповідає Олеся.

Дівчина каже, що з нетерпінням чекає на закінчення карантину та відкриття пунктів перепуску, щоб поїхати до бабусі знову.

"А тепер і цього немає"

У ці дні мешканка Донецька Уляна мала би бути в Барселоні, а якщо б не вдалося доїхати до Іспанії, то - у близькому весняному Маріуполі.

"Мені дуже подобається, що з Маріуполя роблять культурну столицю, вже втративши Донецьк. Звичайно, це сумно. Хоча і поїздки були складні, важко було пережити цей момент переїзду, черги, психологічний стрес, а тепер і цього немає", - розповідає Ульяна.

З роботою в Донецьку зараз складно, навіть для фрілансерів настали скрутні часи.

"Намагалася щось робити, писала, копірайтингом займалася, тепер Україна перекрита, в Росії складно шукати замовлення. Немає руху капіталу, люди щось доїдають, познімали з проєктів, нічим платити. У мене в Донецьку ще кілька людей ось так втратили віддалену роботу. Заощаджень мені вистачить ще місяця на півтора", - каже донеччанка.

Уляна твердить, що вже кілька років нічого не возить з Маріуполя, стверджує, що в Донецьку для її потреб усе є. От тільки в Україні дешевше.

"Коли почалася паніка через коронавірус, я, чесно, пішла і купила запас круп, але, як виявилося, даремно. Все в магазинах є, нічого не зникло. Дефіциту товарів немає".

"Але у мене дуже простий раціон - гречка, рис, овочі, я так звикла, тому не особливо страждаю. Масок на самому початку не було, а тепер і маски є, і санітайзери".

Життя на непідконтрольних територіях триває, люди вже багато до чого звикли, як звикли до комендантського часу, так і до карантину, додає донеччанка.

"Ось такий бізнес... був"

Марина не бачилася зі своєю мамою Ольгою вже два місяці.

Її мати мешкає на непідконтрольній частині Луганщини. Вона вже на пенсії, але доводиться працювати в юридичній фірмі.

"Мама встигла приїхати перед закриттям кордонів. Були часи, коли росіян пускали вільно, а от жителів "ЛНР" - ні... Мамі і не потрібен був там паспорт РФ, але почала смикати місцева податкова, і вона здалася", - розповідає Марина.

Ольга, як і багато інших мешканців самопроголошених "республік", отримує українську пенсію, тому бувала на підконтрольній території доволі часто.

На період карантину та через 30 днів після нього уряд України скасував обов'язкову верифікацію пенсіонерів один раз на два місяці на підконтрольній території. Про це "Ощадбанк" інформував пенсіонерів СМС.

До карантину Марина надсилала мамі посилки. Це часто були ліки українського виробництва, шоколад та інші смаколики.

"З Україною поштового сполучення немає, тому доводилося робити так - відправляти посилку на певну людину, на Мілове... Водій там збирає посилки, завантажує ними машину велику, платить кому треба і везе, я тут плачу за "Нову пошту", а мама там платить перевізнику. Ось такий бізнес... був." - каже Марина.

Що кажуть прикордонники?

Коли поновлять пропуск через КПВВ на Донбасі, прикордонники поки що точно не знають.

"До цього рекомендуємо задля безпеки власного здоров'я утримуватися від поїздок", - повідомила Валерія Карпіленко, пресофіцерка прикордонної служби Донецької області.

А поки що пропуск дозволяється лише в окремих випадках - за рішенням командувача Об'єднаних сил у критичних гуманітарних питаннях.

"Для отримання такого дозволу громадянам слід звертатися до штабу ООС. Втім, зазначаємо, що неодноразово, навіть після такого дозволу і пропуску прикордонниками громадян на виїзд до тимчасово окупованої території України, представники незаконних збройних формувань не пропускали і повертали назад, аргументуючи карантинними мірами", - наголосила пані Карпіленко.

Якщо потрібно перетнути лінію розмежування, то спочатку варто звернутися до військових за дозволом, й лише після цього планувати поїздку.

"В разі змін ми будемо оперативно інформувати про поновлення роботи КПВВ" - додала Валерія Карпіленко.

З 22 березня командувач Об'єднаних сил надав 283 індивідуальних дозволів. Більшість - 236 позитивних рішень - надані для перетину лінії розмежування в КПВВ "Станиця Луганська".

Здебільшого підставами для пропуску громадян є тяжкі хвороби, смерть рідних, або "крайня потреба возз'єднання сімей".

Юлія Гаркуша

Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.