Особистість людини не залишається однаковою протягом усього життя, як вважали раніше. Нещодавно дослідники зробили дивовижне відкриття - наш характер з віком покращується.
"Пане президенте, я хочу порушити питання, яке безпосередньо стосується національної безпеки...", - почав журналіст Генрі Тревітт під час президентських дебатів.
Був жовтень 1984 року, Рональд Рейган балотувався на другий термін. Кількома тижнями раніше він невдало виступив проти свого головного суперника. І тепер багато хто вважав, що 73 роки - це надто поважний вік для посади президента.
Зрештою, Рейган вже був найстарішим президентом США в історії. Його попереднику довелося не спати ночами під час Карибської кризи. І Тревітт хотів знати: чи впевнений Рейган, що зможе ефективно виконувати таку серйозну роботу?
Читайте також: Старіння – що в ньому найстрашніше?
"Цілком", - відповів президент, стримуючи посмішку.
"Я також хотів би наголосити, - додав він, - що не стану робити вік ключовим пунктом цієї кампанії. Адже привертати увагу до молодості і недосвідченості мого опонента було б не політкоректно".
За його відповіддю слідували сміх та бурхливі оплески, а незабаром і переконлива перемога на виборах.
У словах Рональда Рейгана було, однак, більше правди, ніж він усвідомлював. Перевагою його віку був не лише досвід, але й "зріла особистість".
Старіння супроводжують фізичні зміни в нашому тілі - шкіра втрачає еластичність, виростає ніс, волосся з'являється геть не в тих місцях, де хотілося б, і зникають там, де треба, ми стаємо меншими на зріст.
Утім, нещодавно дослідники виявили і ще одну зміну, мабуть, найбільш дивовижну.
"Ми не є тією самою людиною протягом усього свого життя", - зазначає Рене Меттус, психолог з Единбурзького університету.
Хоча нам здається, що наша особистість залишається однаковою протягом життя, дослідження свідчать про інше.
Наші риси постійно змінюються, і до моменту, коли нам виповнюється 70-80 років, ми переживаємо значну трансформацію.
Але на відміну від невтішних перетворень у нашому організмі, які приносить старість, зміна особистості має деякі дивовижні наслідки.
Ми стаємо більш сумлінними та доброзичливими і менш невротичними.
А риси "темної тріади" - макіавеллізм, нарцисизм та психопатія - стають менш виразними, а отже, зменшується і схильність до асоціальної поведінки, як-от злочинність та наркоманія.
Дослідження показують, що ми перетворюємося на більш альтруїстичних і чесних людей. У нас зростає сила волі і розвивається краще почуття гумору.
Зрештою, літні люди вміють краще контролювати емоції. Схоже, що стереотип про буркотливого дідугана доведеться переглянути.
Психологи називають ці зміни "дорослішанням особистості".
Це - поступове, непомітне становлення особистості, яке починається в підліткові роки і триває принаймні до восьмого десятка.
Цікаво й те, що ця тенденція спостерігається в усіх людських культурах, від Гватемали до Індії.
Було б логічно припустити, що ці постійні зміни роблять саме поняття особистості доволі безглуздим. Але це не зовсім так.
Річ у тім, що ці зміни відбуваються відносно самої людини, але вони не помітні в порівнянні з іншими представниками однієї вікової групи.
Наприклад, з віком рівень нейротизму в цілому знижається, але найбільш невротичні особистості серед 11-річних так і залишаться найбільш невротичними серед 80-річних.
"За своєю суттю наш характер залишається незмінним, адже це риси, які відрізняють нас від інших людей", - пояснює соціальний психолог із Г'юстонського університету Родіка Деміан.
"Але відносно нас самих наша особистість не є однаковою протягом життя".
Оскільки дорослішання особистості є універсальним для всіх людей, вчені припускають, що воно генетично запрограмоване і, можливо, є наслідком еволюції.
Інша гіпотеза стверджує, що характер людини лише частково формується генетикою, а чималу роль в його становленні також відіграють соціальні чинники.
Наприклад, дослідження Вібке Блейдорн із Каліфорнійського університету, виявило, що в культурах, де одружуються, починають працювати та мають дорослі обов'язки у більш ранньому віці, особистість також дорослішає раніше.
"Люди змушені змінювати свою поведінку і ставати більш відповідальними. Наша особистість пристосовується таким чином до життєвих викликів", - каже доктор Деміан.
Але що відбувається у дуже похилому віці?
Відповісти на це питання дозволило когортне дослідження Лотіана, в ході якого вчені спостерігали за двома групами людей з 11 років до 70 і 80 років відповідно.
Дослідники з'ясували, що особистість людей у глибокій старості змінюється в зворотному напрямку.
Якщо протягом всього життя в характері людини відбуваються позитивні зміни, після 80 років негативні риси починають повертатися.
Люди стають менш відкритими та сумлінними.
"Це можна зрозуміти. У похилому віці здоров'я погіршується, ідуть з життя близькі люди й друзі. Це має певний вплив на взаємодію людини зі світом", - пояснює професор Меттус.
Стан нашого здоров'я з віком також дедалі більше залежить від рис особистості. Наприклад, люди з високим рівнем самоконтролю будуть здоровішими у старшому віці.
Жінки з вищим рівнем невротизму частіше відчувають неприємні симптоми менопаузи. А нарцисизм захищає від самотності, яка, як вважають, підвищує ризик ранньої смерті.
Загалом розуміння того, що наша особистість змінюється протягом життя, є доказом її гнучкості.
"Це важливо усвідомлювати, - каже доктор Деміан. - Довгий час вважалося, що риси характеру не змінюються. Але тепер ми бачимо, що це не так, наша особистість адаптується до життєвих викликів".
Це дає надію на позитивні зміни в майбутньому. Цікаво, якими ми тоді будемо?
Зарія Горветт
Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
