загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Скільки років трудового стажу Ви маєте?
Вечір, бабця і котик
Вечір, бабця і котик Скрипить сапа, мелькають вправні руки, Бур'ян щемливим зойком тишу рве. Було усе: любов, світанки і розлуки - Зостались вечір, бабця й поле світове. На сідала пістряві ряби посідали, Коза в повітці, Мурчика - чортма... Поволі бабця із города почвалала, Криничну воду п'є прямісінько з відра. Мов вихор, котик мчить, хвоста - трубою! Очиці мружить... Далi>>
50 років разом
50 років разом Я, хочу, щоб завжди ти була молодою, Сіяла б мені до забуття І пахла б медом і вином, Бо ти – любов моя. Я хочу, щоб була ти співуча пташка, Що ввечері в моїм саду співає, Бо голос твій – як музика для мене. Бо ти – любов моя. Я хочу бути разом із тобою Усюди і завжди – усе життя, Бо ти(і тільки ти!) – любов моя. Я хочу, щоб твоє серденько Для мене билось разом... Далi>>
Історія життя Анни Бойко: Осінні настрої
Історія життя Анни Бойко: Осінні настрої Під яблунею – яблука червоні, Їх прикриває жовтий лист. Не їдуть діти позбиратиІз каменних далеких міст. Надворі темно, небо почорніло, Із-за гори надходить гроза. Старенький батько дивиться в віконце,Горохом котиться у матері сльоза. Гуляє вітер по великім домі, А в димарі – лиш чути стогін, плач. З портретів усміхаються маленькі. Від старості не відкупитесь... Далi>>
Коли я буду бабусею
Коли я буду бабусею Епіграф: Коли я старенькою бабусею стану, Нічого не зміниться, нічого (C). ВОНА:Коли мені буде вісімдесят п’ять, Коли почну я тапочки втрачати, В бульйоні розм’якшувати шматочки хліба, В’язати надмірно довгі шарфи, Ходити, тримаючись за стіни і шафи, І довго-довго вдивлятися в небо, Коли все жіноче, Що мені зараз дано , витратити і стане все одно... Далi>>
Перейти до сторінки: