загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Спорт у літньому віці: Чи існують межі?

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

З роками фізична форма, на жаль, погіршується.  Це невтішно, але завдяки спорту цьому можна протистояти. Однак де ж знаходяться межі можливого в літньому віці?

На думку Чарльза Югстера, подібні питання не мають сенсу, оскільки такі поняття, як межа досягнень і стареча слабкість не входять до його словника. Корінний британець, який вже десятки років мешкає у Швейцарії і раніше заробляв собі на життя стоматологічною практикою, є, імовірно, найстарішим бодибілдером у світі. Його тіло має привабливу юнацьку V-подібну форму: широкі плечі, вузька талія та стегна. Югстеру 91 рік, і коли він виступає на світових змаганнях з фітнесу, то його покази видовищніші, ніж у молодих атлетів, і він здобуває призи, про які інші учасники лише мріють. Югстер здобув два титули світового чемпіона у категорії 80+; він непереможний, справжній унікум і слугує неодмінним доказом того, що все є можливим навіть у похилому віці.

І сучасна наука це підтверджує. «Людина - це біологічна система. Стимул від тренування викликає в організмі адаптацію, незалежно від віку», - говорить професор Дітер Лейк, який у вищій німецькій спортивній школі у Кельні очолює дослідницьку групу з «епідеміології досягнень». На скільки потужно реагує тіло на тренувальний стимул, залежить від життєвої фази спортсмена. Діти, наприклад, при силовому тренуванні не нарощують мязову масу. У період дозрівання сплеск тестостерону у хлопців, за умови такого ж тренувального стимулу, призводить до підвищеної чутливості м'язів і до більшого ефекту від тренування. У літньому віці зниження рівня гормонів, у свою чергу, знижує ефективність вправ.

 

Так чого я зможу досягти в літньому віці? Скільки ж в мені енергії та витривалості?

У будь-якому разі набагато більше, ніж ви думаєте. Дослідження, проведені в 90-х роках, виразно показують, що літні люди за допомогою цілеспрямованої підготовки можуть досягнути рівня фізичної форми нетренованих 20 - 30-річних. Це стосується і витривалості.

Завдяки так званому дослідженню РАСЕ, Лейк представив до цієї теми важливі наукові висновки. Його дослідницька група оцінила близько 900000 тренувальних годин учасників марафонів віком між 20 та 79 роками. Важливий результат: чверть 65-69- літніх атлетів була швидшою за половину їхніх 20-54-літніх конкурентів. Кожен четвертий літній учасник марафону розпочав займатися бігом лише за 5 років перед змаганням. Лейк дійшов наступного висновку: «Зниження продуктивності в середньому та старшому віці, перш за все, пояснюється неактивним способом життя, а не біологічним старінням».

Яких спортивних успіхів літні люди можуть досягнути, регулярно показують американські олімпійські ігри для людей похилого віку. На літні олімпійські ігри у Хьюстоні, штат Техас, в червні 2011 року прибуло 15000 атлетів, середній вік яких становив 50 років. Спортсмени боролися за честь та медалі у шістьох різних вікових категоріях та 18 дисциплінах, серед яких були бадмінтон, баскетбол, теніс та волейбол. Найстаршим учасником був Трент Лейн з Луізіани, якому було 101 рік. У киданні молота він встановив новий світовий рекорд серед своєї вікової групи 100+. В інших трьох дисциплінах з кидання спортивних снарядів він здобув золоті олімпійські медалі. Лейн розпочав займатися цими видами спорту маючи 81 рік за плечами. Останніми роками він не виходив на змагання, оскільки працював над усуненням наслідків травми від падіння, якої він зазнав при ремонті даху.

Старіння без спортивної діяльності - це літопис невдач: між 20 та 70 роками життя людина втрачає від 20 до 40 відсотків своєї м’язевої маси. Рівень витравалості зменшується після 30 років життя на 15 відсотків кожні 10 років, якщо з цим не боротися. Для Чарльза Югстера, який в юності займався боксом, регбі та греблею, спорт був завжди важливим супутником. Щоправда, він дещо відійшов від спорту починаючи з 40 років, як він сам зізнався нещодавно британській газеті «The Guardian». «Моя дружина та я провели багато часу нічого не роблячи. Сім'я та робота, здавалося, не залишали взагалі часу на заняття спортом», - розповів Югстер. Така ситуація часто трапляється у середньому віці. Лише будучи пенсіонером ви знову знаходите час для фізичної активності.

Югстер у віці 60 років розпрощався зі своєю роллю «лежачого каменя» після того, як з надмірною вагою і величезним варикозом на гомілці, йому стали очевидними шокуючі результати його бездіяльності. Він знову розпочав веслувати, кілька разів на тиждень влаштовував «розвантажувальні» дні. До 75 років Чарльз працював стоматологом, до 82 років публікував фаховий журнал. На цьому історія Югстера могла б і закінчитися: історія успішного літнього чоловіка, професійно активного і з хорошим почуттям гумору.

Але вийшло інакше. «У вісімдесят п'ять у мене була криза. Я подивився у дзеркало та побачив старого чоловіка. Надмірна вага, жахлива постава, в'яла шкіра. Я виглядав жахливо». Чи потрібно змиритися зі своєю долею? Югстер вирішив не здаватися, записався до фітнес клубу, розпочав комбінований курс тренувань, спрямований на силу та витривалість, займався дзюдо, щоб навчитися групуватися при падіннях, та отримував задоволення від поглядів, які кидали жінки на його фігуру, що ставала дедалі пропорційнішою.

За своєю молодістю він бігти не хоче, наголошує Югстер. А от зберегти здоров'я -  так. Те, що він має рацію, доводять численні дослідження: регулярне тренування оберігає від інфаркту та апоплексичного нападу, сприяє обміну речовин, тримає розум у формі, зміцнює кості, запобігає падінням, турбується про кращий сон, відганяє поганий настрій та подовжує життя. Жоден з існуючих в розпорядженні медикаментів не має подібну всеохоплюючу дію. Кельнський експерт Дітер Лейк наголошує: «Незалежно від віку, людина, що розпочинає регулярно тренуватися, після певного часу отримає користь та позитивний ефект». Важливим з літніми людьми, щоправда, є те, що слід піти на огляд до лікаря, перш ніж розпочинати тренування. Збільшуйте навантаження поступово. Навіть якщо ви хочете «розбудити у собі звіра».

І це не є недосяжним. Професор Гайнц Мехлінг, який у кельнській вищій спортивній школі заснував інститут рухової та спортивної геронтології, спостерігав при оглядах за 90-річними людьми, які при силових тренуваннях досягли 150 відсотків приросту продуктивності. Найважливішим є дотримання принципу: «Я все ще можу тренуватися». Наочним прикладом цього є Чарльз Югстер: «Багато хто з людей вважає, що у 65 все минуло. Для мене 65- літня людина - це молода людина!».

Переклад з німецької.Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.

До списку новин